Для танго потрібні двоє

Глава 27

Я весь час чую голоси в своїй голові.
Я чую голоси в своїй голові, і вони переслідують мій розум.
Чорні дні...
Я більше не впізнаю тебе.
"Black Out Days" | Phantogram

Пластикова таця з ляскотом опускається на стіл, тарілки кістками гримлять на ній. Яєчня з жовтогарячим оком, сосиска, дві скибки дещо затверділих грінок, политих гірчичним соусом. На тарілках розписи дрібних тріщинок, а в чашки з тьмяним чаєм надбита ніжка. 

- Здається, ви впустили. Це ваше яблуко? - зелена куля антонівки треться об футболку з мінімалістичним лого, доки не стає лискучою, як маківка чоловіка із надлишком тестостерону. Рука простягає їй яблуко і Шеррі з вповільненим подивом бачить, як її власна, суха і безживна, тягнеться назустріч. Вона торкається гладкої поверхні, тоді забирає яблуко і ховає його в кишеню свого безрозмірного светра. 

Жінка з тацею ввічливо питається дозволу, опускається на лавку навпроти, опиняючись на одному рівні з вищою, але згорбленою Шеррі. У неї живе обличчя, таке, яке Шеррі вже давно не бачила в дзеркалі. Жінка починає снідати, розрізає сосиску на товсті кружальця, вмочує у рідкий жовток і заїдає грінкою. Соус капає вниз, на тарілку. 

- Я Бонні, - ніби між іншим вставляє жінка. Шеррі щипає кінчик тонкої брови, на шкірі проступає червоний слід. 

- Ви завжди сидите самотня, тому, думала я, складу вам компанію хоча б на один ранок. 

Шеррі щось промимрила і втикнула носа в чорних цятках у папку перед собою. Її солом'яне волосся клаптями звисало донизу, роблячи її схожою на зів'ялу кукурудзу. Доріс відчула, як грінка стає поперек горла, впирається з усіх сил, змушуючи її голосно ковтнути. Важко повірити, що ця бідолаха, яку навіть сірою мишею не назвеш, з її застиглим в тривозі обличчям і пожовтілими очима, колись носила горде ім'я Гідри. І зваблювала Зимового Солдата. 

- До речі, мені потрібна ваша допомога, - шматок грінки таки впав у шлунок, залишивши післясмак старої олії. - Я цікавлюся психологією. 

- А я любила вишивати. Хрестиками і нуликами, - зненацька озвалася Холланд. Її голос виявився саме таким, яким його уявляла Доріс - тихим, як дихання людини, до якої вдерлися грабіжники. 

- Це... Дуже цікаво. 

- Вишивала рушники і шарфики, один я зіпсувала, але то був лише один, чесно, - із запалом говорила Шеррі, кишені її светра ходили ходором. - Хрестиком. Так, так.