Для танго потрібні двоє

Глава 25

Він проникне глибоко в рани,
Зцілить твою боязку душу
І не залишиться ні єдиної речі,
Яку ти б міг зробити.
Він - Бог, він - чоловік,
Він - привид, він - наставник.
"Red Right Hand" | Arctic Monkeys

Александр Пірс народився в сорочці 18 серпня 1946 року на Лонг-Айленді, Нью-Йорк, і з того часу сорочку свою не скидав. Лише рукава підкотив, щоб не забруднитись. Бо робота його була ой якою марудною. 

Він був єдиною дитиною у заможній сім'ї і чи то ставлення батьків до єдиного нащадка, чи по-своєму заплутаний дитячий світогляд таки залишили на ньому відбиток на все життя. Він був сам по собі, неодружений та з єдиною донькою, проте Чоловік з великої букви й батько для сотні агентів. 

Після тридцяти років поневірянь цим світом Пірс долучився до Гідри. Народився б він раніше - знав би, що то за одна. Сорок дев'ятий рік був роком для тих, хто дивиться обома очима: на заході - Друга Світова, чиї канонади поступово затихали за верхівками Нью-Йорку, на сході - морози Корейської війни, які тільки-тільки щипали п'ятки. Тож він не тільки дивився, а ще й бачив. Аналізував картинку і робив висновок, що цей світ - купа смердючого лайна. 

Гідра внедрила його, молодого і невгамовного, та без сумніву успішного, у саме осердя ворога - до Щ.И.Т.а. Штани сумлінно протирались, рукостискання змінювали один одного автоматною чергою, а він процвітав. І разом із ним процвітав Новий Світ. 

У 1989 році доля зіткнула його з чоловіком на ім'я Вернер Рейндхардт. Вернера та його кістляву дупу врятували з тюрми без особливих втрат. Життя одного вченого за посаду - так він став старшим оперативником МОГ у тодішній гілці Гідри в Огайо. Він пам'ятає Рейндхардта. Той носив круглі окуляри, перемотані ізолентою, наче шарфом, мав голомозий череп і гугнявив, коли говорив. Тоді він здався Пірсу жалюгідним, але яка різниця, коли тобі присвоюють звання "воскресителя Гідри"?

А тоді, після стількох підшкірних місій і внутрішніх монологів, стався той випадок з Ніком Ф'юрі. Не те, щоб він сильно тримався сім'ї, відверто кажучи, сім'я - найслабкіша ланка в людини, та все ж... Було приємно побачити свою доньку живою. Витираючи кров і пил з її обличчя, він гриз свій власний хвіст, як Уроборос. Тоді його точка зору розфокусувалась. 

Важко було назвати їх із Ніком ворогами. Але й друзями теж - язик не повернеться. Їх стосунки були чимось на кшталт симбіозу: вони жерли нутрощі один одного, хвалячи костюми та укладаючи договори на хрустких паперах.