Не хочу цього переродження / Don't Want This Reincarnation

Частина 25

Спустившись довгими сходами, я побачив кінець. Я уважно озирнувся на велику залу, що розкинулася переді мною.

Зі стелі звисала велика запорошена люстра, а в центрі стояла статуя молодого ангела з наполовину розбитим обличчям. У стіні виднілися палаючі свічки, вмуровані в неї, і зламані колони.

Загалом, це було схоже на інтер'єр замку епохи Відродження. Тут було світліше, ніж на сходах, завдяки свічкам, які освітлювали темряву, але похмура атмосфера все одно зберігалася.

Чи були ще тут ті, хто зник у піску? Саме в цей момент я озирнувся і захотів запитати про це Чхон Са Йона.

[Ха-ха-ха...]

Короткий біль пронизав мою свідомість. Обхопивши рукою потилицю, я сказав:

— Сміх...

— Це психічна атака. Не слухай його.

[Прийшла весела дитина.]

Голос був чітким, оскільки він шепотів прямо поруч зі мною. Туп, туп. Стукіт підборів відлунював по всьому коридору.

[Тепер я можу поглянути на тебе?]

— Ха...!

Я відчув холодну руку на потилиці. Я поспішно озирнувся, але побачив лише порожній простір, в якому панувала темрява. Сухо проковтнувши слину і знову повернувши голову, я широко розплющив очі.

— ...Чхон Са Йон?

Чхон Са Йона, який був поруч зі мною, ніде не було видно. Лише я стояв посеред зали. Тінь статуї ангела з розбитим навпіл обличчям химерно тремтіла.

Я намагався зберігати спокій, але моє серце почало битися нерівномірно. Не зважаючи на мою волю, здавалося, що хтось силоміць наганяв на мене страх.

Мені треба забиратися звідси.

Мабуть, головною здатністю монстра-боса були галюцинації. Я стояв там завдяки енергії Чхон Са Йона і тимчасово перетворився на S-ранг. Якби я був на своєму звичайному рівні, я б уже з'їхав з глузду.

Я зробив глибокий вдих і потряс головою, щоб звільнитися від галюцинацій, коли знову почув голос.

[Я бачила, дитино, твій біль.]

Це був солодкий і м'який голос, ніби вона освідчувалася в коханні своєму коханому. Я заплющив і розплющив тремтячі очі.