Шляхи до серця

Розділ 10

Постріл. Олександра навіть у навушниках скривилась від різкого звуку. Вона подивилася на Єлизавету, яка на екрані спостерігала результат свого пострілу. Упевнена десятка. Жінка вдоволено усміхнулася.

— Вражає, — короткий висновок Косач змусив Єлизавету усміхнутися ще ширше.

— Ну битися я не вмію, то навчилася стріляти, — жінка кинула короткий погляд на Олександру.

Косач розглядала кілька видів зброї у залі. Інструктора з ними не було, Єлизавета вирішила, що і самостійно впорається із навчанням Олександри. Жінка невпевнено взяла до рук пістолет, роздивилася з хвилинку, потім взяла до рук автомат. До неї підійшла Терен.

— Раджу почати з класики, — Єлизавета торкнулася пальцями автомата. — На ньому всі вчилися, напевно.

— Пістолет виглядає простіше, — Косач підняла погляд на Терен, яка стояла майже впритул, і відійшла на крок.

— Типова помилка новачка. Автомат тримається статично, а от в пістолеті роль грає навіть найменший нахил рук.

Косач подивилася на зброю, потім на Єлизавету. Сказати, що їй нічого було не зрозуміло, — нічого не сказати. Всі ці види зброї, їхні складові... Вона навіть не могла сказати, чи тою стороною зможе взяти це до рук. У якийсь момент Олександра вже почала шкодувати, що погодилася на пропозицію Терен. Лише Єлизавета виглядала справді захопленою процесом, жінці навіть здавалося, що пара хвилин — і її існування зовсім забудеться.

Єлизавета взяла до рук автомат, показуючи, як правильно тримати його. Косач кивнула, коли жінка спитала, чи все зрозуміло, проте зрозуміло було рівно нічого. Олександра взяла до рук зброю і намагалась притиснути її до плеча, як показувала Терен, але вийшло, очевидно, не дуже вдало. Єлизавета усміхнулася й обійшла жінку, стаючи біля її правої руки. Вона поправила стійку Олександри: торкнулася спини, змушуючи стати рівніше, рук та ліктів, аби жінка міцніше тримала зброю. Косач легше не стало: вона все ще не дуже впевнено бігала очима з автомата на Терен. Єлизавета була дуже зосередженою на навчанні жінки. Вона розповідала про правила стрільби і слідкувала, аби стійка Олександри ані на міліметр не змінилася. Косач відчувала певний дискомфорт від цієї тортури. Ще більше її напружувало те, наскільки близько стояла Терен. Їхні тіла ледве не торкалися одне одного, вона відчувала дихання Єлизавети біля свого плеча. Більш того, окрім нестерпної спеки на вулиці, та не була великою поціновувачкою одягу, тому незручностей додавала можливість випадково торкнутися її шкіри в не зовсім прийнятних для кількох днів знайомства місцях.