Шляхи до серця

Розділ 53

Яна дивилася, як дівчина виїжджає з вулиці. Вона б хотіла зупинити Олену, але це був не її вибір. Дівчина мала вирішити це сама. і Яна занадто сильно кохала її, щоб зупинити. Вона бачила весь її біль і страх. Вона бачила її лють. І ніколи б не наважилася стати на її шляху.

Самойловська подивилася на компанію, що обговорювали щось між собою. Вона дістала з сумки Терен ключі і попросила Миколу зробити змив з них, аби віддати Олександрі. Усі інші речі з сумки разом і з самим аксесуаром вона віддала на експертизу.

Коли експерт закінчив із ключами, Яна підійшла до компанії, повертаючи ключі Олександрі.

— Я поїду до суду, вимагатиму ордер на арешт. Суддя в мене навіть сцяти не піде, поки не підпише, — сказала жінка і подивилася на Чхве. — Була б вдячна за компанію.

— Наша доблесна поліція, — скептично посміхнувся Стельмах.

— Не розповідайте мені, як мені працювати, і я не скажу, чий хуй Вам смоктати, — гаркнула Яна.

Павло був обурений нахабством жінки. Вона завжди поводилась доволі стримано, але зараз немов збожеволіла. Стельмах вже думав над планом помсти, коли в розмову встряг Ян:

— То що ви про цистит судді казали?

— Кажу, що мені потрібен ще один важіль впливу, — Самойловська продовжувала пропалювати Мінкі поглядом.

— А як щодо третього? — спитав Овсієнко. — У мене є деякі цікаві факти щодо Мирослава.

Яна вигнула брову. Їй не подобалося почуте.

— Цікаво, чому вони не в мене.

— Бо хто зна, може ви спільники, — Овсієнко схрестив руки на грудях. — І взагалі, це не так важливо. Візьміть з собою.

— Може ми ще циганський табір візьмем? — скривився Чхве. — Суддя точно не матиме вибору.

— У мене гарні дипломатичні навички! — продовжував наполягати Ян.

— Знайшлося мені тут диплояйко, — закотила очі Яна.

— Може ви вже вирішите щось? — невдоволено сказала Олександра. — Лізу викрали, а ви тут цирк влаштовуєте.

Слідчі і Овсієнко зітхнули.

— Маєш рацію, вибач, — сказав Ян. — Я справді можу допомогти. Як Овсієнко я маю більше впливу, ніж слідчі.