Шляхи до серця

Розділ 18

Мирослав та Олена зайшли до зали, одразу привернувши увагу інших гостей. Дівчина ледве стримала сміх, помічаючи їхні погляди. Очевидно, місцеві пліткарі на основі побаченого одразу придумали собі неймовірний трагічно-романтичний сюжет із Мирославом та Оленою у головних ролях мила на 100 серій, де обов'язково хтось завагітніє, помре, воскресне і сяде до в'язниці.

Михайленко стала ближче до чоловіка і її обличчя прикрасила самовдоволена усмішка. Коваленко покосився на неї.

— Бачу тобі це подобається.

— Обожнюю бути серед ідіотів. За ними так весело спостерігати.

Чоловік похитав головою, не дуже схвалюючи підхід дівчини, але вирішив підіграти. Врешті-решт, йому теж хотілось трохи розважитися. Він повернув голову до Олени й нахилився до неї, кладучи руку на її долоню.

— Єлизавета йде до нас, — Коваленко кивнув у сторону жінки, що прямувала до них з іншої сторони зали.

Терен підійшла до Мирослава та Олени, усміхаючись. Увагу привертала її шовкова сукня насиченого червоного кольору, що точно повторювала вигини її тіла.

— Добрий вечір, Мирославе і... — Єлизавета спантеличено подивилася на дівчину і на її долоню, що трималася за передпліччя чоловіка.

— Олена Михайленко, керівниця юридичного відділу «Білостепу», — Олена усміхнутися. — Вітаю із днем народження, Єлизавето. І маю сказати, що Ви маєте неперевершений вигляд.

Дівчина із захопленням роздивлялася наряд Терен.

— Я завжди маю неперевершений вигляд.

— Не сумніваюся.

Єлизаветі імпонувала Олена. Навіть якщо дівчина лукавила, жінка обожнювала компліменти. Зрештою, ці компліменти були лише фактами.

Коваленко та Михайленко пройшли до столика, до якого їх провела Єлизавета. Однак ці місця були призначені для тих, хто прийшов за особистим запрошенням Терен, тож Олена не стала там затримуватися й пішла гуляти залою в пошуках шампанського. Навіщо ж іще вона могла прийти на таке свято, як не заради хорошого алкоголю й смачної їжі?

Терен була доволі заклопотана, зустрічаючи гостей. До визначеного в запрошеннях часу залишалося менше чверті години, тож людей було немало. Сергій, Владислав та Аліса пообіцяли приєднатися пізніше, а от Павло з Яном прийшли майже хвилина у хвилину. Інші запрошені Єлизаветою запізнювались, що викликало в неї хвилювання. Ніхто з них, окрім Олександри, не надав чіткою відповіді, чи прийдуть вони на вечірку. Проте за кілька хвилин прийшов Мінкі. Він приємно здивував жінку своїм образом: нудний робочий костюм чоловік змінив на тонку чорну сорочку, вишитий корсет та широкі брюки. Вона проводила його до столика, де вже сиділи Мирослав і Павло. У пошуках Яна, який знову втік до інших гостей хизуватися своєю персоною, Єлизавета випадково наштовхнулась на когось.