Шляхи до серця

Розділ 14

Роздався телефонний дзвінок, що ніяк не переставав дзвонити, навіть після кількох нецензурних слів в його бік. Єлизавета підповзла до тумби біля ліжка, й намагалася намацати там телефон, але її пошуки були безуспішні. Нарешті телефон перестав дзвонити і жінка знову замоталась у ковдру, бажаючи продовжити свій сон. Проте тоді дзвінок роздався знову. Не витримавши, Терен  сповзла з ліжка на розкиданий підлогою одяг, і пройшла до коридору. У своїй сумці вона знайшла надокучливий гаджет і натисла на «прийняти виклик».

— Що ти, блядь, хочеш від мене з самого ранку? — голос Єлизавети не виражав жодної доброзичливості.

— Лізонько, сонечко, вітаю з днем народження! — роздався радісний чоловічий голос з тої сторони.

Терен спантеличено подивилася на екран, де світився напис «Старий Овсієнко». Вона зітхнула.

— О, дядьку Сергію, це ти, а я подумала, що мені Ян дзвонить. Я увечері приїду до батьків, тож передавай їм, щоб вони мені не дзвонили, я хочу спокійного ранку. Цьомаю, до вечора, — протараторила Єлизавета і скинула виклик.

Вона позіхнула й повернулась до кімнати. Олександра, яка прокинулася від шуму, подивилася на неї. Єлизавета з невідомої для Косач причини була майже повністю оголена, залишився лише у спідньому. Побачивши рух на кріслі, Терен підняла погляд на жінку, і тільки тоді помітила її присутність.

— О, ти теж тут.

Олександра мовчки накрила голову ковдрою. Єлизавета спантеличено подивилася на неї, явно ображена подібною реакцію.

— Навіть після нічної п'янки я не можу виглядати настільки жахливо, щоб люди не хотіли мене бачити.

— Ти гола.

Терен подивилася на себе і виявила, що Косач казала правду.

— А, ой.

Жінка пішла до ванної кімнати, де вдягла халат, і повернулася до кімнати аби зібрати розкидані речі. Олександра подивилася на неї.

— Ти засинала вдягнена.

— Я звикла спати без одягу, особливо влітку. Уві сні знімаю все з себе. Таке вже бувало, я це не контролюю, — Терен знизала плечима. — Вибач, я спросоння думала, що одна тут, тож навіть не звернула увагу.

Косач сіла і потерла очі. Єлизавета закинула свої речі в шафу й подивилася на неї.

— Я в душ. Потім теж можеш сходити, я сніданок приготую.