Шляхи до серця

Розділ 52

— Будь ласка, покиньте приміщення, — охоронець перегородив Косач шлях усередину кафе. — Повідомлення про замінування будівлі.

— Там залишилася жінка, що була з нами, — встряг Ян. — Дозвольте піти за нею.

— Персонал і поліція потурбуються про евакуацію всіх присутніх. Вашу подругу виведуть. Прошу, не затримуйте інших, — продовжував наполягати чоловік.

— Ходімо, вони мають рацію. Тут небезпечно, — Павло поклав руку на плечі Косач і Овсієнка.

— Але Ліза... — захотів сперечатися Ян, проте стикнувся з поглядом Стельмаха й замовк.

Олександра хотіла пройти всередину, але Овсієнко і Поліщук витягнули її з кафе. На місце вже прибула поліція та сапери. Навколо була встановлена обмежувальна стрічка і поліцейські наполегливо просили всіх вийти за її межі. Компанія стала за стрічку, все очікуючи, коли з кафе виведуть Терен. Овсієнко ледве не почав панікувати, коли почув у розмові поліцейських про закінчення евакуації. Мінкі, побачивши стан чоловіка, поклав руку йому на плече.

— Заспокойся, зараз не час для паніки, — сказав Чхве. — Можливо вона вийшла з іншого виходу. Я переговорю з патрульними.

Ян подивився на чоловіка.

— Дякую.

Чхве кивнув і підійшов ближче до патрульних, починаючи розмову з одним із них. Тим часом Поліщук подивилася на теж помітно занепокоєну Олександру.

— Біля вбиральні є ще один вихід, вона могла вийти через нього, — сказала Сейліна. — Я сподіваюся...

— У мене жахливе передчуття, — сказав Овсієнко, крутячи в долоні смартфон.

Павло злегка штовхнув його в плече.

— Подзвони їй.

— Бля, точно, — чоловік набрав номер Єлизавети, проте її телефон виявився вимкненим.

Ян нервово закусив ніготь на великому пальці, думаючи, де можна відшукати Терен. Косач намагалась виглядати спокійно, проте теж помітно нервувала. Мінкі повернувся до компанії.

— Вона немов у повітрі розчинилася. Ніхто Лізу не бачив, я ще кількох відвідувачів розпитав, — сказав слідчий. — Не подобається мені це...

— Лізу? Не бачили? — здивувався Стельмах. — А це вже дійсно змушує перейматися.

— Ти робиш тільки гірше, Павле, — невдоволено зиркнув Ян. — Куди вона могла подітися з того клятого туалету? В унітаз змилася?