Шляхи до серця

Розділ 45

Стара п'ятиповерхівка, яка, напевно, ще застала радянські часи. З неї сипалась фарба, а двері, здавалося, от-от відваляться з заіржавілих петель. Дівчина глянула у телефон, переконуючись, що вони прибули за правильною адресою.

— Ніби правильно, — Яна заглянула через плече слідчої в її смартфон.

Олена зітхнула.

— Господи допоможи, — і ступила на ґанок.

— Ти атеїстка, — нагадала дівчині Самойловська й зайшла до під'їзду слідом за нею.

— А тепер тихо, — наказала слідча, дивлячись на напів розбиті сходи, якими їй доведеться підійматися.

Квартира, яку вони шукали, знаходилася на останньому, п'ятому, поверсі будинку. Олена зітхнула й почала цей шлях. Про ліфт у цьому шедеврі архітектури годі й мріяти. Михайленко намагалася з обережністю долати сходинки, але коли вона вколола руку гострим кінцем дерев'яних поручнів, то вся її грація перетворилася на сильне бажання скинути на цю будівлю астероїд. Вона стала підійматися швидше, не торкаючись поручнів чи стін із облущеною фарбою. З ракурсу Яни позаду неї виглядало це доволі забавно. Особливо згадуючи, що дівчина до тремтіння в колінках боїться висоти, але має лізти на останній поверх.

На 4 поверсі дівчата зупинилися, почувши наполегливий і агресивний стукіт у двері.

— Відкривай, сука! Я від тебе й мокрого місця не залишу, шльондра.

Чоловік на 5 поверсі ніби намагався виламати собі вхід у квартиру, використовуючи не тільки грубу силу, а й крик, який очевидно супроводжувався нецензурною лайкою. Із цього потоку слів, слідча змогла зрозуміти, що він хоче потрапити до квартири дружини, яка не горіла бажанням відчиняти йому.

Олена дістала з кишені телефон й, увімкнувши відеозапис, піднялась до 5 поверху. Останні кілька сходинок їй не довелося долати, оскільки чоловік уже був достатньо близько.

— Припиніть! — наказовим тоном сказала дівчина. — Ви не маєте права вламуватися до квартири, а тим паче застосовувати силу, псувати майно та погрожувати іншій людині. Також Ви порушуєте громадський порядок, оскільки сьогодні вихідний день.

Чоловік подивився на дівчину.

— А ти хто така? — він побачив телефон, в її руках, і оскаженів ще більше. — Знімати мене надумала, шмара?!