Шляхи до серця

Розділ 27

Барвумен поставила перед чоловіком склянку пива. Він втомлено позіхнув і подивився на наручний годинник. Слідчий мав зустрітися із Овсієнком-молодшим, і той мав рівно чверть години до того моменту, як Мінкі пошле його куди подалі. Ініціатором зустрічі був саме Ян, тож запізнитися хоч на хвилину було б неприпустимо.

— Ти якось зарано прийшов, — Овсієнко сів навпроти слідчого.

Той на диво не помітив його і ледве помітно здригнувся від неочікуваності. Зробивши ковток пива, Мінкі подивився на чоловіка. Він був одягнений занадто звичайно, як для спадкоємця великої компанії: простеньке однотонне худі та джинси.

— Сьогодні хочу пошвидше додому. Про що ти хотів поговорити?

Ян жестом зупинив монолог Чхве і подивився на Олександру.

— Ліза сказала, ти сьогодні на денній зміні. Скоро закінчуєш?

— За півгодини.

— Супер, я тебе відвезу до неї. Якраз поки розберуся тут зі своїми справами.

— Ліза казала, що викличе таксі.

Овсієнко спантеличено подивився на Косач, потім закотив очі.

— Виходить, що в її уявленні я твій сьогоднішній таксист.

Олександра ледве стримала усмішку й продовжила обслуговувати відвідувачів. Овсієнко повернув голову до Мінкі.

— Вибач, це було нагальне питання.

— У тебе є десять хвилин, далі розмова піде лише за умови доплати за понаднормове вислуховування твоїх підозр.

Ян скептично похитав головою.

— Добре, я все одно ненадовго. Знайшов нові цікаві факти про «Білостеп», — чоловік дістав із кишені куртки карту пам'яті і простягнув слідчому. — А також дізнався кілька цікавих пліток. Подейкують, що Коваленка вже завтра планують зробити генеральним директором офіційно.

— Це не дуже дивно, я чув, що вчора вночі знайшли два трупи, ймовірно директорок «Білостепу».

— Лише вчора вночі! Так швидко ніхто цього не робить. Щоб підготувати усі потрібні документи, потрібно мінімум кілька днів, я уточнював у Павла.

— Хочеш сказати, що Коваленко готувався до цього ще до знахідки трупів?

— Бінґо! Я думаю, тут не обійшлося без руки Михайленко. Вони в стосунках.