Шляхи до серця

Розділ 53

— Можу поставити не дуже тактовне питання, пані Самойловська? — Ян подивився у дзеркало заднього виду.

— Зазвичай після цього ставлять найгірше із можливих питань, — посміхнулася жінка. — Але можете спробувати.

— Ваша автівка... Не дуже підходить під заробіток слідчих, — Овсієнко примружив очі, приглядаючись до Яни через дзеркало. — Занадто вона елітна.

Самойловська засміялася. Павло, не відволікаючись від дороги, спитав:

— Та ніби звичайна автівка, чого ти причепився?

— Ні, Павле, це дуже дорога модель. І у нас в країні вона не продається, та навіть технічне обслуговування занадто дороге. Я тому свого часу й не купив таку, бо це ще та морока. Але як же ж хотілося... — відповів Ян, сумно згадуючи часи, коли йому довелося відмовитися від купівлі.

Мінкі здивовано глянув на жінку.

— Що, серйозно? Звідки у Вас таке авто?

Яна зітхнула.

— Вона не моя... Точніше уже моя, але до цього належала батьку. Дісталася мені у спадок. Хочу її продати, але через всю мороку із технічним обслуговуванням, покупці не поспішають, — жінка подивилася на Овсієнка. — У Вас гостре око, пане Овсієнку.

— Я просто дуже хотів саме таку модель. У нас в Україні таких на пальцях однієї руки можна перерахувати. Ким був ваш батько? Кримінальним авторитетом?

— Ні, бізнесменом. Він директор доволі відомої будівельної компанії, — Яна скривилась. — Тільки й жив своєю «Вікторією».

Очі Овсієнка ледве не вилізли на лоба.

— Ваш батько — директор «Вікторії»? Тільки не кажіть, що Ви дочка Кирила Горяна?

— Ви самі це сказали.

— А сху... Що ви робите в поліції з таким родоводом?

— Я була бунтівною дитиною. Батьку це не подобалося. Як і моя орієнтація. Після його розлучення з мамою, я записала собі її дівоче прізвище, щоб мене не асоціювали з ним. Я завжди хотіла працювати в поліції, так і опинилася тут.

— То Ви Попелюшка навпаки? — усміхнувся Овсієнко.

Яна засміялася.

— Можна і так сказати. Я хотіла йти власним шляхом.

— А що про це думала Ваша мати? — продовжував цікавитися Ян. — Карина Горян відома журналістка, хіба вона не хотіла, аби Ви продовжували її справу?