💜 Новенька 💜

Розділ 5

Я прийшла додому в поганому настрої. Не те щоб мене заділа вся та ситуація, я не з тих дівчаток що бутуть заганятися і плакати в подушку. Але все ж не люблю угавагу до себе.
Мене справді здивувала поведінка моєї сестри. В дитинстві ми були щось типу бест френдс, ми ніколи не сварилися, ділилися іграшками, розділяли улюблені мультики. Словом ідеальні відносини сестер. Але коли Лілі здружилася зі своєю однокласницею, проводила весь час з нею, а я тим часом сиділа вдома - все змінилося. Вона кликала мене гуляти з ними, я ж не хотіла їм заважати, та й правду кажучи, мені було з ними не цікаво. Через рік вона стала одною з найпопулярніших дівчат в середній школі, мала бойфренда, а я й далі сиділа вдома. З того часу пройшов рік. І як би не псувалися наші відносини, я аж ніяк не сподівалася на таку підлість з ії боку.

Вечір. Сьогодні мама попросила мене приготувати вечерю, її затримали на новій роботі. Я вирішила особливо не креативити і приготувала звичайну пасту та нарізала овочі.
О пів на восьму повернулася мати, вона радісно привіталася зі мною і поцілувала в лоба.
- Ну крихітко, як школа, - з інтузіазмом питала мама.
- Усе класно, - з добре зіграною щирістю відповіла я.
Не дочикавшись нового запитання від мами я швидко запросила її за стіл.
- Дякую донечко, я від рання нічого не їла. Лілі, спускайся до нас, - мовила мати.
І хоча сестра зараз була останньою людиною, яку я хотіла бачити, всеж не могла заперечити.
Лілі повільно спустилася по сходах. Її нові тапочки з кабучком створювали жахливий звук.
Задалося минула ціла вічність поки вона нарешті доповзла до столу і сіла.
- Ну все. Сім'я в повному складі, тепер можна їсти, - з радістю сказала мати.
Ми з сестрою дружно проігнорували її репліку. Та вона не здавалася:
- Як справи в школі? Що нового? - з інтузіазмом запитувала вона.
- Мамо дай будь ласка пасту, - попросила я, адже вона стояла на іншому кінці столу.
- Звичайно, - мати потягнулася рукою до тарілки.
- Ні, не давай їй, - сказала Лілі, - худнути їй треба. Вона й без того сьогодні мало хлопця в коредорі не розчавила.
- А ти помовчати не можеш ? - злісно відгукнулась я.
- Мама запитала, що цікавого в школі я й відповіла. А що, не можна було? - з ангеляським голосочком, але єхидними очима відповіла сестричка.
- Дівчатка заспокойтеся, - вмовляла мати та було вже пізно. Я гримнула руками по столу підійшла да Лілі та сказала те, про що потім жалітиму:
- Краще про своїх подруг шал*в розповіси ! - обернулася на п'ятках та помчала до своєї кімнати в супроводі криків моєі мами.