💜 Новенька 💜

Розділ 41 🤷🏼

Нарешті приїхала Кара. Після уроків ми з нею пішли навідати Джейкоба. Хлопець склав цілий список з 11 пунктів, що, по його словах, було просто необхідним. Подорозі ми заскочили в магазин.
Уся школа вже буквально гуділа про наші стосунки з Пейєм. Єдиний плюс від цього: нарешті ми  могли не ховатися, а відкрито іти коредором за руки чи навіть цілуватися.
Моніка ходила розкисла всі останні дні. Вона намагалася штовхнути мене кожен раз, коли біля мене не було Пейтона. Це мене не аби-як смішило. Моя сестра постійно підозріло вешталася по дому, а в розмовах з мамою неоднозначно ніби натякала мені, що все їй розповість. Ну що ж, нехай тільки спробує!
Я часто чула перешіптування в класі та коредорах саме про мене. Причому, вони робили це настільки "тихо", наче мене й зовсім не існувало.
Це саме те, чого я так не хотіла - популярність. Тепер, коли я стала солісткою популярного гурту та ще й дівчиною соліста і найпопулярнішого хлопця школи, це стало просто неможливо. Кількість підписників в інстаграмі у мене різько зросла на пару сотень людей, хоча я навіть не мала жодної фотки.
Кара про все дізналася в той самий день і подзвонила мені ввечері:
"- Що це нафіг було?!"
Сказала вона замість "привіт".
- Чому я завжди пропускаю все саме цікаве! - обурювалася всю дорогу подруга.
- Ти нічого не пропустила, - наполягала я.
- Це напевне було так епічно. Прямо перед носом у Моніки! Я б хотіла на це подивитися! Яке у неї було лице?
- Жахливе, - відповіла я.
- Клас!
І хоча Карамель дуже емоційно реагувала на це, найбільше я боялася реакції Джейкоба. Вперше, коли він дізнався, зреагував не найкраще.

Ми постукали в двері Джейкової хатинки. Хлопець стояв на порозі оброгнувшись в плед. Це було так мило. Він зразу широко посміхнувся, обійняв кожну з нас і зразу повів до кімнати.
- Боже, ви не уявляєте як мені тут нудно, - сказав він. - Ви принесли?
- Так, - сказала Кара та витягла з пакета сирний попкорн. Ми взяли найбільшу пачку.
- Дякую, - Джейкоб щасливо підбіг до Кари та вихопив попкорн.
Я сіла на ліжку та роззиралася кімнатою. З того часу, як я востанє тут була нічого не змінилося. Здається навіть підручники стояли на тих самих місцях.
За кілька хвилин ми вже наминали папкорн та запивали колою. Джейкоб досі не згадував про Пея. Та як тільки я про це подумала:
- Пейтон не проти, що ти тут? - запитав Джейкоб.
Ось на тобі! Ця фраза була радше дошкульною ніж серйозною.
- Ні, - невимушено відповіла я.
- Дивно, - вдоволено сказав він.
- А як там Марк з Делією? - не вгавав Джейк. - А точно! Ви ж їх напевне не помітили, як і мене, - усміхнено закінчив він.
Та я не посміхалася і не відповіла. А просто промовчала.