💜 Новенька 💜

Розділ 31 😸

Зараз у нас з Карою був спілький урок. Ми сіли на остані парти та трішки посунули їх одне до одного. Тепер ми могли перемовлятися і навіть показувати одне одному щось в телефоні. Вчитель енергійно розповідав нам про історію Америки, поки ми намагалися стриматися від сміху на останніх партах.
Насправді після концерту моє життя круто змінилося. І це не лише через Пейя. Сьогодні проходячи коридором я ловила на собі багато поглядів: зависливі дівчат, надхнені 9-класниць та ігривиі хлопців. Деякі навіть підморгували мені. Здається вони були з команди Пейтона.
Кара звичайно ж помітила їх і постійно штовхала мене під ребра та усміхалася.
Ця популярність в якісь мірі і була приємною, але я зовсім не хотіла її.
Продзвенів дзвінок. Ми з подругою непомітно розсунули парти і вийшли з кабінету. На виході з класу стояла невеличка групка 9-класниць, що помітно нервували. Одна ж них, наважилась і рушила мені на зустріч:
- Привіт, а-а можна зробити з тобою селфі, - промовила вона, щиро дивлячись на мене.
- Та звичайно, - я посміхнулася і рушила до її подруг. Я навіть не знаю хто хвилювався більше, я чи вони.
Після того як дівчатка сфотографували нас:
- Дякую, - усміхнулася одна з них.
- Та без проблем, - я рефлекторно підняла руки в гору та ще раз посміхнулася, а за мить вже стояла біля Кари.
- Ти це бачила! - здивовано промовила я до Карамелі.
- Ну, ти тепер зірка, - трішки саркастично сказала подруга і ми разом засміялися.
Але мій сміх різько перервався, коли я помітиля знайому постать трішки далі по коридору - Пейтон.
" Та що не так з цим коредором! " - подумала я.
Я знала, що подруга також помітила його прослідкувавши за моїм поглядом. Думаю вона посміхалась.
Я вирішила особливо не звертати на нього увари та максимально гордо пройти повз.
Хлопець був перевдягнутий, схоже в них фізра. Він йшов, ще з деякими хлопцями зі своєї команди. Всі були вдягнуті в футболки, що звабливо обтягували м'язи.
" О, це схоже той, хто подобається Карі " подумала я глянувши на хлопця біля Пейтона.
10...9...8..- в себе голові я почала відлічувати метри, що різько зменшувалися між нами, - ...6...5...4, - перевела погляд на коредор, - 3..2..
- Привіт Кет, - усміхнено сказав Пейтон.
- Привіт, - сказали його друзі.
Я лише посміхнулася та помахала їм рукою.
Все. Вони вже були за нами. Я нарешті розслабилась, як раптом почула противний жіночий голос позаду. Оглянувшись я побачила Моніку, що зупинила хлопців і тепер вони спілкувалися. Мене це звісно збісило, але я обернулася до подруги і посміхалася.
" Точно клятий коредор "
- Слухай, - звернулася до мене Кара, - а що ви робили з Пейтоном, коли відійшли?
- Коли? - запитала я, хоча чудово розуміла коли.
- Після концерту, - відповіла вона.
Саме цього питання я й боялася більш за все. Що я маю їй відповісти?
- Брали вам напої, - сказала я. В якісь мірі це правда.
- Так довго? - з насмішкою відповіла вона.
- Ну там черга була, - почала придумувати на ходу я, - ще ті напої, які ми взяли першими розлилися і нам довелось іти за новими, - метикувала далі.
- Зрозуміло, - повірила Кара, або зробила вигляд, що повірила.
Не знаю, чому я не хотіла казати їй правду, але... Не хотіла.