💜 Новенька 💜

Розділ 1

Промінчики сонця нагло вривалися в кімнату. Світло розливалося кімнатою освітлюючи десятки картонових коробок - слідів недавнього переїзду. Настирливий будильник порушував тишу.
Я неохоче розплющила очі. Прибрала фіолетове волосся з обличчя. В наступну мить мій будильник полетів додолу. Як і сотні решти школярів я ненавиділа просинатися. Просто НЕНАВИДІЛА. Ще декілька секунд поніжившись у ліжку, я знехотя сіла.
Сьогодні мій перший день в новій школі. В новому місті. В новому штаті.
Три дні назат ми з сім'єю переїхали з Нью-Йорка  до невеличкого містечка в штаті Каліфорнія. Мамі запропунували кращий контракт. Звичайно у нас з сестрою ніхто й не запитав нашої думки. Моя мати ніколи не була багатослівною. А батька у мене не було.
Я зібралася в школу. Одягнула блузку і джинси, зав'язала волосся в хвіст і спустилася на перший поверх. Там моя мати з сестрою вже снідали тостами.
- Кетрін, чому ти так довго, - чавкаючи промовила Лілі, моя сестра, - ми ж запізнемося.
- Ти ж знаєш, як я не люблю вставати з ліжка. Мамо ти ж підкинеш нас до школи?
- Ні Котику, сьогодні ніяк. Тим більше, вам до школи всього лише декілька хвилин.
- Мамо...
- Все, я побігла. Гарного дня! - сказала мама і митю вискочила з дому.
Я ж просто стояла і повільно мочала пакетик заварки в кружку з гарячою водою. Я не знаю чого очікувати від нової школи. Нові люди, нові уроки, нові правела, а голове, нові стерви. Вічні проблеми соціофобів.
- Кетрін, ти знущаєшся ?!- кричала Лілі, - Я нехочу опозоритися в перший же день!
Я ще декілька секунд тупо дивилася в кружку, а потім мовила :
- Іди без мене, - пофігістичним тоном промовила я.
- З задоволенням, тільки я не знаю куди іти, - зриваючись на крик казала сестра.
- Ну тоді чекай мене.
Лілі схрестила руки на грудяг і сіла на диван в прийомній.
Ми не зовсім сходилися характерами, верніше взалалі не сходилися. Вона була популярною дівчинкою школи, а я тою, про зникнення якої навіть ніхто ніколи не дізнається. Лілі 14 років, але виглядала вона на мінімум 18. Дорогі речі, макіяж і довгі кігтики доповнювали її образ пафосної дев'ятикласниці.
Я нарешті перестала мучити пакетик чаю і взялася до тостів.

***

В школу ми прийшли з запізненням. Лілі кричала на мене усю дорогу. В кінці кінців я почала шукати свій клас. Це було не так вже й важко, адже ця школа була значно меншою за мою попердню. Цього року я шла в 11 клас.
Я постукала в двері потрібної аудиторії, розуміючи що запізнилася на 15 хвилин. В минулій школі у мене була постійна відмовка "пропки". Тут же, в місті з декількома розвилками такі відмовки не спрацюють. Тому я вирішила просто вибачитися. Коли я зайшла в кабінет вільною була лише 2-га парта. Я зайняла місце і намалалася зрозуміти нову тему з математики. Але сконцентруватися мені заважали перешіптування на останніх партах. З цікавості я оглянулася назат. Там сиділи дівчата, вони перешіптувалися і без всяких вагань дивилися прямо на мене.
Не пройшло і дня в новій школі , а я вже впала в око місцевим стервочкам. Сподіваюся у мене більше не буде уроків з ними.
До кінця уроку у мене все ж вийшло сконцентруватися на навчанні, хоча перешіптування не угавали. Продзвенів дзвінок. Я згребла свої речі з парти і вже збиралася йти...
- Ей, новенька, підійди сюди...