💜 Новенька 💜

Розділ 52 🙀

Сьогодні я ішла в гості до Кари. Нажаль, останнім часом, ми бачились все рідше, і рідше. Я пішки йшла вже кілька десятків хвилин. Все ще згадувала її добрих батьків та пастельний дім. У неї все було таким спокійним та домашнім.
Я зайшла в дім Кари. Там приємно пахло домашніми пиріжками Кариної мами. Дівчина щиро зраділа мені та обійняла.
- А-а, як я за тобою скучила, - сказала вона.
- Я теж!
Ми взяли мисочку зі свіжими пиріжками і рушили в її кімнату. Тут і далі було так само домашньо та ніжно.
Я взяла один періжечок та відкусила. Він був з вишнею.
- Смачно, - жуючи сказала я.
- Мг, мама спеціально до твого приходу приготувала.
- Що ти плануєш робити на своє день народження? - за кілька секунд запитала подруга.
Я канонічно подавилася періжком.
- Звідки?
- А ти думаєш, що я можу вчитися з тобою в школі і не довідатись про твоє день народження? - хирто промовила вона.
Я досі не розуміла, яким чином вона дізналася, але все ж було приємно. Я ж нікому про нього не казала. І не через те, що не хотіла привітань, чи чогось подібного, а просто не знала, як відсвяткувати. Та й ніхто у мене не питав.
- Ну-у, якщо чесно, я не хотіла святкувати, - почала я.
- Як?! - здивувалась подруга. - Це ж сімнадцятиріччя! Ми точно маємо якось відсвяткувати! - зацікавлено промовила вона.
- Ну, воно ж завтра, - непевно промовила я.
- Нічого, ми щось придумаємо, - заохочуючи відповіла Кара.

***
Вечером до мене прийшов Джейк. Хлопець приніс полуничні пончики та айс-лате. Поки я наминала їжу в своїй кімнаті, Джейкоб сів на ліжку по-турецьки і зачудовано спостерігав за мною.
- Що? - з набитим ротом запитала я.
Хлопець посміхнувся і похитав головою. Його усмішка була такою доброю та ніжною. Навіть трішки дитячою. І безтурботною.
- Я завтра не зможу прийти, - сказав хлопець.
- Чому?
- Я маю дещо відвести бабусі, - відповів хлопець.
- А, окей, - спокійно відповіла я. Завтра моє день народження. Я нічого не казала Джейку. І хоча було б непогано побачитись з Карою завтра і нарешті усе розповісти їй, але доведеться зробити це через кілька днів, адже скоро школа.
Я доїла їжу, підійшла до Джейка та поцілувала його.

Я пропалакала вже кілька годин, з того часу як Кетрін пішла додому. Я леть стримувалася при ній. Як вона могла так поступити! А Джейк?
Я побачила фотографію головного екрану Кет поки вона вийшла. В роті зразу виступив гіркий комок, а очі почали сльозитися. І чому завжди я дізнаюсь про все саме так?
Він подобався мені вже кілька років. З першого концерту. З першого погляду. У мене перед очима спливав погляд його веселих очей, тонких, ніжних губ, теплий дотик його пальців. Я так раділа, що він запросив мене на бал. Я сподівалася, що це щось означає. А виявляється весь цей час він любив її. Мою найкращю подругу. Єдину подругу.
Вони обоє для мене все. І вони ж зробили мені боляче. Так, як ніколи не було.
Я включила музику, вона заглушала мій плач.
Завтра день народження Кетрін. Напевне, мені доведеться побачити їх разом. Разом! Мою найкращю подругу і кохану людину. Від розуміння цього я почала плакати ще більше. Піднялася і рушила до дзеркала. Мої, колись світлі очі, були червоними і слянними, а під ними проглядалися мішки.