💜 Новенька 💜

Розділ 19 🤦🏼

Урок історії.
Пейтон підвіз мене до школи. Сьогодні він був в хорошому настрої, як і я.
Вчитель розповідав нам про події в Франції після першої світової війни. Але мені було зовсім не до цього. Я все ніяк не могла забути пропозицію Пейтона. Або його очі ... і голос... Або все разом. Це було дуже дивне почуття, нове для мене. Таке прємне, але дуже туманне.
Дзвінок повідомив про кінець уроку. Я зібрала речі та вийшла з кабінету. Коредор був набитий школярами. Я майже дійшла до свого шкафчику, як мене хтось штовхнув ззаду. Звичайно це була Моніка, а хто ж іще ?
Вона пройшла декілька метрів вперед і зупинилася біля відчиненого шкафтича.
Я вирішила проігнорувати її провокацію. Мій локер був за метр від неї, тому я чула всю розмову.
- Привіт солоденький, - солодкавим голосом почала дівчина.
Коли вона зрозуміла, що відповіді не діждеться, продовжила :
- Я приймаю твою пропозицію
- ЩО ?! - дверка шафки різько захлопнулась і відкрила її співрозмовника. Ним виявився Пейтон.
- Яка пропозиція ? - обурено запитав хлопець.
- Піти на бал, - впевнено вела Моніка.
Блондин декілька секунд мовчав. Дівчина розцінила це по своєму:
- Ти напевне забув, - вона підійшла до хопця в поклала руки йому на груди, - скоро осінній бал, дівчина усміхнулася.
Пейтон грубо зкинув її руки :
- Ні Моніко, я не забув про бал. Але в мене вже є дівчина з якою я туди піду.
Він грубо, з насмішкою дивився прямо їй в очі. Дівчина, схоже, виглядала розгублено. За кілька секунд хлопець відірвав погляд і подивився вперед. На мене.
- Кет, - Пейтон, не зволікаючи, підійшов до мене. - Репетиція на 4.
- Добре, - я відповіла за кілька секунд. Насправді, я вже знала чим це може закінчитися і мені було дуже ніяково.
- Відійди ! - Моніка різько розвернулася на місті та злісно крикнула хлопцю, що слояв в нею на шляху.
Здається вона зрозуміла більше ніж потрібно було.
Пейтон простежив за її поглядом, розвернувся на мене і засміявся.