💜 Новенька 💜

Розділ 9 💬

З моменту попередні подій пройшло більше двох тижнів. На вулиці вже майже вигравав листопад. І хоча навулиці було достатнь тепло, пожовкле листя потроху починало закручуватися в свій останній танок.
- Та прикольно було б, - відповів Джейк.
- Ага, а ти витрати підрахував ? - сміючись сказала Кара.
- Ой, ну це вже інше діло, - всі гуртом засміялися.
За останній час ми здружилися з Джейком, зараз ми саме обговорювали як би класно було б влаштувати якись двіж. Це справді класно мати свою міні компанію. Тим паче, наш новий друг чомусь користався авторитетом у Моніки. Чому пояснити він так і не захотів. Але це було не так вже й важливо.
Ми ішли до мене додому. Всю дорогу ми продовжували сміятися. Це справді було класно.
Через декілька хвилин ми вже сиділи в моїй кімнаті. Друзі оглянули спальню та вмостилися на ліжку.
- Кетрін, принеси чогось попити, - попросиоа подруга.
- Звичайно, вода чи сік ?
- Сік, - в один голос викрикнули друзі.
Я побігла вниз сходами, вийняла з холодильника сік, трішки відпила, а решту розлила в два стакани.
Піднімаючись сходами я чула хіхіканя, й собі усміхнулася. Прочинивши двері, я помітила друзів, що весело розглядали альбом з моїми дитячими фотографіями і риготали.
- Ей, - обурено вимовила я і підійшоа до них, - де ви це знайшли ?
- У тебе на поличці, - не відриваючись від перегляду фото мовив Джейк.
Я обережно поклала стаканчики на тумбу біля ліжка.
Друзі вибухнули сміхом. Повернувшись я побачила що вони оглядають фотку де ми з кузеном сидимо і наминаємо млинці обмастившись полуничним джемом.
- Ей, ну все, досить, - підсміюючись я забрала в них альбом.
- У тебе там багато світлин де ти співаєш, - почала Кара, - ти вмієш співати ?
- Та ні, це просто дитячі забавки, - з деяким сумом в голосі відповіла я.
- Та ну, і гітара теж сюди випадково попала ? - з усмішкою мовив Джейк.
- Гітара ?! - підриваючись з ліжка прокричала Карамель, - я її навіть не помітила.
Дівчина підлетіла в інший куток кімнати, взяла в руки інструмент, секунду оглянула та принеса мені.
- Зіграй щось, для мене, - сказала вона.
- Ну будь ласкаааа, - помітивши певний сумнів в моєму погляді просив хлопець.
Я секунду повагалася. Та їхнім мультяшним поглядам неможливо було вімовити.
- Ну добре, - усміхнулася я взявши гітару до рук.
Друзі сіли напроти мене на ліжку і приготувалися слухати. З того часу як ми переїхали сюди, я не зіграла ні одного акорду. Звичайно я переживала не заплутатися та не збитися, але як тільки я зіграла перший акорд, музика полилася сама собою. Я повністю віддалася музиці і стала з гітарою одним цілим. Пальці самі бігали по струнам. Я не помічала нікого і нічого. Не чула я й свого голосу, що спокійно лився в такт музиці. Це справжня ейфорія взятися за те, що раніше було для тебе сенсом життя.
Я перестала співати. Згодом пальці зіграли останній акорд і відірвалися від струн. Чарівний момент для мене закінчився. Нарешті я глянула на своїх друзів. Їхні очі світилися здивуванням та захопленням. Вони переглянулися і синхронно захлопали. Я почала сміятися:
- Ви чого ?
- Кетрін, це було чарівно, - зачаровано вимовив Джейк.
- Чому ти не казала що співаєш ? - запитала Кара.
- Я не співаю, - трішки з сумно промовила я.
- Чому ?
- На те є свої причини, - вже не так весело сказала я і відклала гітару.
Через кілька секунд мовчанки слідувало питання :
- Де там той сік ?