💜 Новенька 💜

Розділ 53 ❤

Перший день школи.
Сьогодні зранку я знову прокинулася не виспана та з мішками під очима. А все через нього.
Я втягла світлі джинси та білу в'язану кофтинку. Злегка поснідавши я вибігла на вулицю. Мені не хотілося сьогодні йти в школу пішки, настрій був кепським. Нехотілося взагалі нічого. Тому я, вперше за весь час проживання в цьому містечку, намагалася встигнути на шкілький автобус. І таки встигла. Люди всередині були такими ж похмурими, як і я. Більшість сиділи в телефонах. А я ввімкнула в навушниках пісню групи girl in red і дивилася в вікно.
Вийшовши з автобусу я попрямувала до школи. Дорогою зустріла Джейкоба. Хлопець ніжно поцілував мене. Як завжди, він усміхався.
- Що таке? - Джейк поклав долоню мені на щоку.
- Все добре, - вичавивши з себе посмішку, сказала я.
До нас підійшла Кара. Я не знала, що хтось сьогодні може виглядати гірше за мене, але вона таки зробила це.
- Привіт, - тихо промовила вона.
- Приві-іт, - Джейк усміхнено підійшов і обійняв її.
Я підозріло подивилася на те, як змінилося обличчя Кари в цей момент.
- Ей дівчата, ну ви чого? Сьогодні, що день похмурих мін?

***
Сидячи на одному з уроків в динаміку почувся голос директора.
- Сьогодні після уроків у нас концерт на честь нового навчального семесту. Прохання бути всім.

***
Я сиділа на концерті в актовій залі. Біля мене була Кара, але за цілий день ми не сказали одне одному ні слова. І здається я почала здогадуватись в чому річ.
Леть не засинаючи я спостерігала за театральною постановкою, а тоді на сцену вийшла ведуча:
- А в завершення нашого коцерту, просимо на сцену групу dreamers.
Зал вибухнув оплесками. На сцену вибігли колишні друзі. Було приємно знову побачити обличчя Марка та Делії, усміхнене та таке рідне Джейкоба. І Пейтона.
Хлопець підійшов до мікрофону:
- Привіт народ, - зал знову шалено хлопав, - дякую, дякую, - усміхнувся Пей. - Сьогодні, я б хотів виконати свою нову пісню. Вона присвячина одній дуже дорогій мені людині...
Я мимоволі насмішкувато посміхнулася.
-...Я сподіваюся ти мене пробачиш.., - було помітно його хвилювання.
Світло згасло. Залишився лише один прожектор, що освітлював блондина. Я почула вже знайомі мені слова:

Не волнуйся, я могу еще подождать
Ведь я потратил все, что бы быть с тобой
И мама сказала мне, не унывать
Но как по другому, если ты не со мной

Цього разу пісня звучала набагато краще, адже окрім гітари, був іще інший музичний супровід.
Я з зацікавленням слухала хлопця, не приховуючи насмішкувату посмішку і токого ж погляду.