💜 Новенька 💜

Розділ 28 💢

Я усміхнено лежала в ліжку. Ще раз і ще раз прокручувючи в себе в голові події останнього вечора. Навіть не знаю, що тішило мене більше - виступ чи поцілунок. І не тільки: той медляк, сходи. Це було так чарівно, так хвилюючи. Я ще дужче притиснула одіяло. Чому мене це так хвилювало ?
На вішаку прочиненої шафи красувалося моє плаття, а знизу недбало залишені чобітки. Це мене, ще більше усміхнуло. Які гарні спогади.
Вчора вечері ми з Пейтоном таки принесли напої друзям. Звичайно ми не хотіли розкривати їм того, що відбулося між нами. Тому ще в холі хлопець відпустив мене.
- Чому ви так довго ? - стурбовано запитав Джейкоб.
Вони трішки перемістилися з того місця, де ми розійшлися і тепер сиділи на лавочці заднього двору, але знайти їх було, на диво, не складно.
- Ти бачив скільки там народу ? Ми леть протислися, - пояснював Пейтон. Я була справді вдячна йому, за те що взяв ініціативу на себе. Я в такому стані не придумала б жодної правдоподібної брехні.
Та схоже слова блондина не переконали Джейка. Але він вирішив не продовжувати. Кара лише на мить відволіклась від споглядання свого стаканчика та глянула на мене. Дівчина хитро посміхнулась та продовжила споглядання напою. Я знала, що означає цей погляд. Але пояснювати доведеться лише завтра, тому зараз я навіть не звертала на це уваги.
Мій телефон та тумбі голосно завібрував. Це відволікло мене від вчорашнього дня. Натомість, я перевернулася та взяла до рук телефон. Розблокувала. На мене холодно дивилася дівчина з акустичною гітарою:
" Потрібно змінити заставку " - подумала я та розгорнула есемес.

Пейтон: Привіт 😊 Сподіваюся у тебе теж чудовий настій ) Ти не проти якщо я заїду за тобою через пів-години ?

Есемес мене усміхнуло. Всередині розлилося тепло.

Кетрін: Привіт, так - настрій чудовий 🤗 А куди ми поїдемо ?

Хлопець не застивив себе довго чекати. І за 5 секунд я вже отримала відповідь :

Пейтон: Побачиш 😋

Я ще раз кокетливо посміхнулася телефону та відповіла:

Кетрін: Нуууу.....окей )

Пейтон: 😁❤
Був в мережі секунду назат.

Я заблокувала телефон. Ще хвилинку поніжилася в ліжку та спромоглася встати.

Але в моєму домі царила не така вже й привітна атмосфера. Не встигла я спуститися сходами вниз, як почула пронизливий крик моєї сестри:
- Кетрін підійди но сюди !
Я різько обернулася на місці і попрямувала назат до кімнати.
- Якщо ти зараз втічеш - я покажу відео з твого концерту мамі, - продовжила Лілі.
"От стерво" - подумала я і все ж таки попрямувала до кухні.
- А ти ще більше покричи! - відповіла їй я.
- Нехвилюйся, мами немає вдома.
Ну хоть щось в цій ситуації тішило. Я остаточно спустилася на кухню в своїх бузкових тапочках та світло-фіолетовій піжамі. Я боюся навіть уявити що твориться на моїй голові.
- Що тобі треба ? - різько почала я спустившись на кухню та обіпершийсь руками на стіл.
Лілі спокійно сиділа та наминала бутерброд запиваючи кавою. Вона сьорбнула ще трішки напою, дожувала їжу на поглянула на мене.
- Як ? - єдине, що вимовила вона.
- Що "як" ?
Якщо чесно вона вже почала мене бісити. Цей погляд не ввіщював нічого доброго.
- Як тобі...- вона особливо наголосила на цьому слові, - вдалося потрапити в deamers, і як взагалі тебе до цього часу ще звідти не виперли ?
- Ясно, - я різько обернулася назат та вже хотіла іти в кімнату, але :
- Я покажу мамі, - швидко кинула Лілі.
- Ну тоді задавай конкретні питання, - нервово відповіла я повернувшись.
- Чому ти була в його піджаку ?
Схоже до мене почало доходити. Вона ж найкраща подруга Моніки.
- Тому що мені було холодно і я забула зняти його перед виходом, - роздратовано відповіла я.
- Тобто, ви не разом ? - запитала Лілі.
- Ні, заспокой вже свою водругу, нехай не істерить !
- А це вже не твоє діло ! - грубо відказала сестра.
- Ти не забувай, не одна я тут така "таємнича". Ти теж маєш чимало секретів, - я все ще стояла обіпершись на сліл, тому візуально була більшою за сестру. Можливо це й додало мені трохи впевненості. - Твої подруги не знають ХТО ти. А що коли їм хтось скаже ? - вела я.
Ліліт скорчила противну міну, відвернулась, та нічого не відповіла.
- Будеш їсти ? - видушила з себе дівчина.
- Ні, обійдуся, - відповіла я прямуючи в душ.

Я буквально вилитіла з дому, навіть не поснідавши. Зовсім не хотіла знову натрапити на Лілі. Я була вдягнута в сині скіні-джинси, білу обталену кофту, коричневі черевички на невеличкому каблучку та пальто. Пейтон вже чекав мене. Поки я спускалася сходами, він коротко пояснив де зупинився. Я попросила не зупинятися біля мого дому - не хотіла нових проблем з сестрою.
Швиденько спустившись вниз, я звернула наліво, через 30 секунд - направо. Там мене вже чекав Пейтон. Я побачила його погляд ще в боковому склі. Схоже, він хвилювався.
- Привіт, - промовила я відчиняючи дверцята.
- Привіт Кет, - хлопець завів машину.
- Як справи ? - продовжив він.
Це питання трішки збило мене з пантелику. Він, як і решта школи не знає, що ми з Лілі сестри. Але ж, чи знає він її взагалі ?
Я вирішила просто не казати про наш конфлікт:
- Нормально, а куди ми поїдемо ?
- А куди ти хочеш ?
" Хух, проканало, " - подумки зраділа я.
- Ну-у, я ще не снідала.., - почала я.
- Окей, - почувши мої слова хлопець рушив. - Я знаю одне класне місце.