💜 Новенька 💜

Розділ 12 🏁

Я прокинулася та завертілася в ліжу. Як же мені не хотілося відкривати очі та все ж я їх розплющила. Кілька раз покліпала, жмурившись від ранкового сонця. Прибрала фіолетове волосся з обличчя і залишилась ще кілька хвилин ніжитися в ліжку. Під ковдрою було так тепло та безпечно.
Я склала руки на грудях та вирішила обдумати події останній кількох тижнів. Вони розвивалися швидше ніж усе моє життя останні 16 років. Я знайшла друзів, знову почала займатися улюбленим ділом та стала частиною групи. Про яку я знала не більше аніж про музику вісімнадцятого століття. А про неї я знала аж нічого. Я нахилилася та дістала з-під ліжка свій ноутбук і загулила мою групу. Це напевне було дивно, стати частиною групи не чувши ні однієї їх пісні. Довго шукати не довелося. Я знайшла кілька відео з цією групою, включила одну з їхніх пісень, встала з ліжка і почала збиратися.
В школі я сиділа на краєзнавсті. Дивний чоловік з інтузіазмом розповідав, який цікавий наш штат. Це був чи не єдиний урок на, якому мої друзі були зі мною. Ми обмінювалися смсками та час від часу переглядалися.
По закінченню уроків ми розійшлися по своїм урокам.
- Кетрін, - почула я голос ззаду себе.
- Так, - я обернулася на звук. Це виявився Джейк.
- Ледь не забув, мене попросили передати. Сьогодні репитиція на 16:00. Ось адреса, - хлопець простягнув мені папірець з написом.
- Окей, а чому саме тебе, - запитала я.
На що хлопець лише стинув плечима хитро посміхнувшись. За мить він вже мчав в інший кінець будівлі.
" Як же це все блін дивно " подумала я та поспішила на урок.

Годинник пробив 16:10, а я тільки зараз леть знайшла потрібну адресу. Пів години блукання по вказівникам і я на місті. Телефон вирішив в самий негожий момент розрядитися. Під цією адресою виявився невеличкий, світлий будиночок. Я зайшла на подвір'я і зразу почула галас, що лунав з іншого від вхідних дверей боку - з гаража. Я підійшла до напів прочинених автоматичних гаражних воріт та пролізла під ними.
В приміщені я помітила купу плакатів та музичних інструментів. Це зовсім не було схоже на середньостатестичний гараж. Окрім того там були іще й люди. Троє тих, кого я вже бачила в журі. Вони весело гомоніли та дурачилися. Пейтон вихопив якись листочок з рук кучерявого хлопця та побіг в протилежну сторону, за що тут же получив дерев'яною поличкою для барабанів від темноволосої дівчини. Хлопець скрикнув та продовжував бігти. Я з несподіванки не встигла зреагувати і відскочити вбік тому Пейтон забіг прямо в мене. Я не втрималася на ногах та мало не впала, якби мене не підтримало щось ззаду.
Решта, хто не брав участь в "падінні пізанської вежі" просто зайнялися сміхом.
- Що тут відбувається, - я почула знайомий хлопчачий голос позаду себе.
Пейтон, який завалився на мене саме встав.
- Вибач, - промовив він, почервонівши та з винуватою посмішкою дивився на мене.
Нарешті я змогла обернути голову та побачити, кому належав такий знайомий голос. Ним виявився... ДЖЕЙКОБ !
Я витріщилась на нього очима- копійками та проводжала поглядом поки він обійшов мене. Хлопець лише змовницьки підморгнув та пішов до чорної гітари, що спиралася на барабани. Тим часом кучерявий хлопець підійшов і вихопив з рук Пейтона листочок.
- Так, ну раз ти тут - давай знайомитись, - привітно усміхнувся мені блондин та однією рукою обійняв за плечі.
- Я Пейтон, соліс групи, - почав він, а вже тихіше прошепотів на вухо, - тепер ми квити.
Схоже він мав на увазі ту ситуацію на початку року.
- Це Делія, - він показав пальцем на темноволосу дівчину і та зразу ж підняла руку. У неї були карі очі та пухкі губи, а шкіра була смуглою.
- Вона в нас барабанщиця, - вів далі хлопець, - Це Марк, - він показав на кучерявого хлопця, що сидів за ноутбуком. І так, серед усього цього безладу був ще й ноутбук.
Хлопець повернувся до мене та усміхнувся. Він мав довге, до плечей, світло-русе волосся та продовгувате обличчя.
- Він у нас на іоніці, - пояснив Пейтон. Після цього я зразу помітила інструмент в самому дальньому кутку гаража. Чи правельніше буде сказати студії ?
- А це наш бейбі Джейк, - хлопець кивнув в бік мого друга, той лише винувато посміхався мені, - він гітарист.
- Бейбі, тому що він молодший за всіх, - пояснила Делія.
- Дякую сестро, без тебе б не справились, - саркастично промовив Джейк.
- А так, вони брат та сестра, - додав Пейтон, - інколи через це бувають проблеми.
- Вони кидаються предметами, любими, апсолютно будь якими, - продовжив Марк.
- Так.., -намагаючись перевести тему почав блондин.
- Навіть табуретками, - не вгавав перший.
Це викликало у мене усмішку. У них була справді класна атмрсфера.
- А тепер розповіси про себе, - почав Джейк, дивлячись у підлогу. Він усміхався та закусив нижню губу.
- Нуу, я Кетрін. Недавно переїхала сюди. Маю не так багато друзів, - почала я, - кхм, - прочистила горло, - мені 16, 11 клас. Наскільки розумію - солістка, - я підняла голову та запитально подивилася на музикантів. Всі енегрічно закивали головою і лише Пейтон сказав :
- Так, все правельно розумієш, він стис сильніше моє плече та повів до середини "студії".
- Ну що, час починати ?