💜 Новенька 💜

Розділ 39 😦

Ми приїхали до школи. Пей пропустив математику.
Я йшла коредором після четвертого уроку.
"Скільки народу" - подумала я.
Кари сьогодні не було. Вона поїхала з батьками провідати бабусю в сусідній штат. Тому найблищих кілька днів, я була приречина на самотнє бродіння коредорами. Джейк захворів. Ми домовились провідати його коли повернеться Кара, тому він вже складав список їжі котру ми маємо йому купити.
"Я просто помру якщо не з'їм сирний попкорн" - постійно строчив він в нашій бесіді.
Позаду себе я почула знайомий голос та вже приготувалася до морального нападу, але Моніка мене наче й не помітила. Вона впевнено йшла вперед. Розштовхавши кількох учнів вона підійшла до гравців баскетбольної команди, а саме. Що? До Пейтона?!
Моніка, навіть не привітавшись з хлопцями, зразу почала:
- Привіт любий, - звертаючись до Пейтона. Дівчина обійняла блондина, але Пей не відповів їй, тому вона швиденько відсторонилася.
Його це посміхнуло та усмішка була насмішкуватою.
Інші гравці команди непевно дивилася на них двох. Я спокійно причаїлася біля шкафчиків, сперлася та споглядала наступну картину:
- Що? - після довгої мовчанки запитав Пейтон. Весь цей час Моніка просто дивилася на нього.
- Нічого, просто хотіла підійти до свого хлопця, - мило проказала вона.
"Якого хлопця!" - обурилась я.
Хлопці з команди різько заусміхались, деякі навіть сміялися, а от обличчя Пейтона перекривилося. Він непевно дивився на дівчину.
- Що? - ще більш непевно промовив він.
Моніка поклала руку йому на плече.
- Та годі тобі, я вже давно усе пробачила, тепер ми можемо бути знову разом, - вона сперлася на його плече.
Мені у роті пересохло. Я не розуміла, що вона верзе, а головне, чи це правда?
Хлопці з команди ще більше засміялися.
Оговтавшись, Пейтон швидко відштовхнув дівчину.
- Ти з глузду з'їхала? - обурився він.
- Ну чому ж солоденький, - вона знову підійшла ближче, але хлопець відштовхнув її.
Моніка вже не виглядала такою впевненою.
- Я тебе пробачила, тепер ми знову найкраща пара школи, що не так? - невгавала дівчина.
Хлопці з команди перестали сміятся і тепер уважно слідкували за ситуацією, як і я. Я не розуміла взагалі нічого.
- А те, що в мене є дівчина! - впевнево сказав Пей.
- Ха-ха-ха Пейтон, ти вирішив влаштувати сцену ревності? Ну гаразд. Покажи мені її, я тій курці усі патли повідриваю! - жартома проказала Моніка і зразу ж почала сміятися.
- Я не жартую, - хлопець вгледів мене. Він легентко закусив нижню губу та посміхнувся.
Моніка перестала сміятися.
- Ну і хто ж вона? - не впевненим голосом промовила дівчина.
Пейтон вже не дивився на неї. Він дивився лише мені в очі. Почекавши секунду, ніби роздумуючи "А чи варто?", хлопець рушив до мене.
В моєму горлі було настільки сухо, я не здатна вимовити ні слова. Я знала, що зараз відбудеться...
Пейтон легесенько відштовхнув Моніку, що уважно за ним стежила, як і його команда, і пів коредору. Він впевнено підійшов до мене. Однією рукою взяв мою та притянув до себе, а іншою накрив мою щоку і ніжно поцілував мої губи.