💜 Новенька 💜

Розділ 11 🎵

Настав той самий день.
Зранку я встала. Вдома знову нікого не було. Але цього разу це й не диво, я вирішила не йти на перший урок, аби краще виспатися. Ним виявилася фізкультура. Хто взагалі додумався покласти їі першим уроком ?
Я спокійно поснідала тостами з кавою і піднялася назат в кімнату аби вдягнутися. Вирішивши нічого не вигадувати, це ж просто кастинг, одягла білий світер та чорні скіні джинси. В поєднані з моїми мартінсами, кофейним пальтом та шаликом це виглядало навіть стильно. Я пакувала гітару в чехол, взяла чорну сумку та попрямувала в школу.

Ось і настав час того кастингу. Він проходив в актовій залі моєї школи. Не дивлячись на це, або навпаки через таку доступність, було реально багато учасниць. Помітно було що журі слухає їх вже не першу годину. Я одна з небагатьох хто прийшов зі своїв музичним інструментом. Більшість включали мінусовку.
В натовпі я помітила й Моніку. Та вона була занадто напружена спогляданнями журі аби помітити мене. Отже, я спокійно могла чекати своєї черги.
Хоча не зовсім так і спокійно. Якщо я не грала на гитарі з моменту переїзду, то не виступала я ще довше. Вже кілька років пройшло з того дня, як я останній раз співала на сцені. Й на те були свої причини.
Отже мене не полишало хвилювання.
В очікуні своєї черги я прослухала масу пісень безголосих дівчаток. І чому вони сюди приперлися ? Як по команді, одна з дівчат, що провалили кастинг сіла біля мене :
- Якщо ти думаєш що тебе візьмуть тільки через зовнішність - помиляєшся. Вони реально шукають тих хто вміє співати, так що можеш навіть не виходити. Вони полюбому візьмуть Моніку, - тихенько говорила мені дівчина.
- Дякую за пораду та все ж я спробую.
Я усміхнулася дівчині, вона відповіла мені тим же, а потім вийшла з залу.
Ще десь з пів години я слухала інших учасниць. Журі, як і мені, це набридло, тому деяких дівчат зупиняли ще до приспіву.
Отже майже настала моя черга. Я пішла закуліси. Залишалася ще одна дівчина передімною. Нею виявилася Моніка. На диво, дівчина справді непогано співала. Вона не брала дуже високих нот, але ті що співала, виконані майже бездоганно. Та ледь доспівавши до приспіву дівчину зупинили. Схоже вона була здивована не менше мене.
- Непогано, - сухо прокоментував Пейтон, - наступна.
Моніка ще кілька секунд отетеренівши від подиву стояла, а тоді швидко, стукаючи підборами зайшла за сцену.
Схоже у цих двох був якись особистий конфлікт, адже решта журі, кучерявий хлопець та темноволоса дівчина, навіть не вмішувались. Було там і 4 місце журі та самого судді там не було.
Набравши в груди повітря я вийшла на сцену. В правій руці я несла акустичну гітару, а в лівій табуретку. Я зупинилася по середині сцени та присіла. Наступним моїм рішенням було навіть не дивитися на журі на заграти перший акорд. Я вибрала пісню, яку добре знала ( мария чайковская-целуй меня ).
Слово за словом, акорд за акордом. Перебор, голос, струни - все змішалося в одне ціле. Що ніколи не проходило, так це те неймовірне відчуття, що охоплювало мене під час співу. Мені реально це подобалося. Я просто закрила очі та зробила свою улюблену справу на одному подиху.
Коли я замовкла, відкрила очі та подивилася на журі. Русявий, кучерявий хлопець з захопленням заглядав на сцену, дівчина з палаючими від захоплення очина гризла ручку. Пейтон ж просто сидів сперши голову на руки та зачудовано усміхався. За кілька секунд вони захлопали. Переглянулися і :
- Ти саме та хто нам потрібна, - почала дівчина.
- Вітаю в " Dreamers", - з сяючою усмішкою промовив Пейтон.