💜 Новенька 💜

Розділ 49 🗯

Я спокійно сиділа в своїй кімнаті читаючи книгу. Вона не була дуже цікаво, але все ж краще, аніж просто сидіти без діла. Мати, як завжди, затримувалася на роботі. За кілька днів почнуться зимові канікули. Я відверто не хотіла їх початку. Не можу навіть уявити чим на них зайнятися. От чим?
Я відклала книгу в сторону та ввімкнула телефон. Вирішила написати подрузі:
"Привіт, все добре?"
" Ти дивно вела себе в їдальні, я хвилююсь."
Написала я та заблокувала телефон. Думаю в кожного з нас був такий момент, коли нудно настільки, що починаєш вдивлятися в нерівність стелі, неодномірність тону стіни лежачи при цьому на ліжку. Так от, це саме той момент.
Я почула звук повідомлення і розблокувала телефон:
"Привіт. Як ти?"
"Може заскочити до тебе після репетиції?"
Це був Джек. Він дивно вів себе останнім часом.
"Ні, сьогодні не зможу. Побачемося завтра)"
Відписала я.
Я була зовсім не в настрої з кимось спілкуватися.
Пролежавши так ще хвилин з п'ятнадцять я спустилася на кухню, заварила каву й пожарила тости. Повечерявши під якесь незмістоване відео з Youtube я піднялася в кімнату. Вже встигло добряче стемнітися. На небі залишалися мили фіолетові розводи. Я вирішила відчинити вікно та вдихнути свіже повітря. Легенький вітерець дунув прямо мені в обличчя. Я обіперлася ліктями на підвіконня і з заплющеними очима насолоджувалась вечером. Та моя насолода тривала не довго. Мої вуха вловили зуки гітари, а тоді слова вокаліста. Я подивилася туди, звідки долинав звук - це був Пейтон.
Поспіхом я намагалася зачинити вікно, та було пізно. Я чула кожне слово, що зринало з його вуст і кожен звук, що злітав з-під його тонких пальців: (Миша Смирнов - Под твоим окном)
Не волнуйся, я могу еще подождать
Ведь я потратил все, что бы быть с тобой
И мама сказала мне, не унывать
Но как по другому, если ты не со мной
Ты моя причина просыпаться по утрам
Все это не имеет смысла, если нас не двое
И я готов стоять здесь всю ночь, ведь там
На четвертом этаже, не дает покоя

Под твоим окном тебя жду
Понимаю что права ты, но мы оба виноваты
Всю ночь не сплю, снова мне не отвечаешь
И наверное ты не знаешь

Він співав одне і те ж, без перестанку, інколи викрикуючи моє ім'я. А я, натомість, сповзла вниз стіною і тихо схлипувала під прочиненим вікном.

***
Останній день школи і Різв'яний концерт. Ми з Карою впевнено крокували в актову залу. Подруга знову жартувала і піднімала мені настрій.
- Боже, ти бачила наряд Моніки, - весело промовсяла Кара з паперовим стаканчиком кави у руці, - та вона всім своїм виглядом кричить. Візьми мене Пейтооон! - дівчина посміялася. - Вона так біля нього треться, а він її відшиває. Ой, бачила б ти це, - подруга знову засміялася. - Його обличчя стає таким перекошеним і злим, а її таке типу: " О Пейтоне, мій любий, ти що забув, що у нас любов вже бог знати скільки років! ", - дівчина зробила ковток. - А нещодавно, вона типу спіткнулася і впала на Пея, це мало бути мило, але вона завалилася на нього і приперла його до шкафів, а потім сама не втрималася на ногах і впала, - Карамель знову сміялася. - А саме прикольне - офігівше обиччя Пейтона. Він дивився на неї, як на якусь відсталу! Ми з баскедболістами мало не вмерли зі сміху, - сміючись закінчила вона.
В такому ж позитиві ми відсиділи до кінця урочистої частини різдв'яної вечірки, а тоді:
- Зустрічайте, наша улюблена група dreamers! - оголосила ведуча.
На сцену вийшов тільки Пейтон з мікрофоном. Ми з Карою непевно переглянулися стримуючи сміх.
- Пробачте, але наша група не зможе виступити для вас сьогодні, - схвильовано промовив хлопець очима оглядаючи залу, немов когось шукав.
Зразу ж посипались невдоволені вигуки.
- Ми не виступаємо в неповному складі, ще раз вибачте, - закінчивши блондин швиденько забіг за куліси.
Ми з Карою ошелешено переглянулися. І як мені це розуміти?!
- Він ще досі сподівається, що ти повернешся, - озвучила мою ж думку Карамель.
В відповідь я промовчала.

За кілька хвилин після невдалого концерту до нас підійшов Джейкоб.
- Що він собі думає? - сходу викинула я.
Джейк лише посміхнувся, обійняв нас по черзі та усміхнено відповів:
- Не знаю, - хлопець знизав плечима.
- Він хоча б попередив вас?
- Ні, - відповів він, - але, чесно кажучи, ми здогадувались що так буде. Він постійно чекав твого повернення, кожного разу зривався з місця, коли відчинялися двері і знічено сідав, коли розумів, що це не ти, - вів далі Джейк. - Він до останнього сподівався, що ти повернешся.
Мені стало якось не по собі. Може і справді Пей говорив тоді неправду. Але ж Джейк не став би вести мене туди через щось не серйозне. Я згадала його слова. Злість знову забурліла в мені. І саме зараз, в такий непідходящий момент, за кілька метрів від себе я побачила його. Я злісно зірвала з місця і рушила. Хлопець спокійно пив воду і облився нею, коли підійшла я і штовхнула його. Пейтон ошелешено дивився на мене.
- Хороша спроба Пей. Але не корч з себе бідного і нещясного, навчись відповідати за свої слова, - на нервах випалювала я. - Не все в цьому світі лижить біля твоїх ніг.
Хлопець ще довго ошелешено стояв, тим часом, як я вже давно з друзями вийшла з зали.