💜 Новенька 💜

Розділ 34 👭

Минуло вже кілька днів після нашої сутички з кицями. Ось вже 6 урок. Ще один і нарешті додому. Та я ніяк не могла перестати згадувати того, що сталося вчора: Останнім в мене була іспанська, але я запізнювалася. Почала пришвидшувати ходу і вже майже бігла, як щось міцно зловило мене на повороті і притягнуло до себе. Цим "щось" був Пейтон, це я зрозуміла вже в ході поцілунку. Я легенько відсторонилася:
- Ей, а якщо хтось побачить? - тихенько запитала я.
- Не побачить, коредор пустий, - біля моїх губ прошепотів хлопець.
Наші вуста знову зійшлись в поцілунку. Пейтон притянув мене до себе за талію, і почав рухатися трішки вперед. З мить він притис мене до шкільних шкафчиків, завбачно підклавши руку для моєї голови.
Та поцілунок тривав не дуже довго. І коли ми розпашілі, нарешті, відірвалися одне від одного хлопець трішки відсторинився:
- Чекатиму тебе після уроків там де завжди, у нас сьогодні репетиція, - після цих слів блондин ще раз легенько поцілував мене і помчав коредором. А я нарешті згадала, що в мене:
" Іспанська!!! "
- Кетрін! - противний голос вчительки фізики вирвав мене з спагадів.
- Яку роботу виконує тіло в п'ятій задачі?
Я митю подивилася в підручник.
"Що, як вони встигли вже стільки зробити?" - подумала я.
- Я не знаю, - винувато сказала я, - я ще не доробила цю задачу.
- Ти її не просто не доробила, а навіть не прочитала! Робота це відома в задачі величина міс Джеймс! - ця вчителька обожнювала називати нас по фаміліям.
Я побачила, як вона підходить до журналу та карлякає якусь оцінку. Я голосто здихнула, закотивши очі і закрила обличчя руками.

Сьогодні я ішла на ночівлю до Карамелі. Це рішення було спонтанним, тому ми мали зайти до мене після школи. Я не бачила Пея сьогодні в школі, тому вирішила написати.
- Блін!
Мій телефон сів. Доведеться трішки почекати. Сподіваюсь Лілі не дома. Адже моя подруга теж не знала про наш родинний зв'язок.
Дорогою ми говорили про всякі дурниці та сміялися.
- Слухай, а коли ти вперше поцілувалася? - запитала Кара.
- В 14, - коротко відповіла я та бачила, що цього не достатньо, - Ми грали в бутилочку з однокласниками.
Я трішки помовчала, як же було приємно згадати минуле.
- Це був хлопець, який мені подобався. Після того ми прозустрічалися 2 дні і він перестав мені подобатися.
- Ти його кинула?
- Я його кинула, - посміхаючись сказала я. Подруга теж мало не смілася.
- Якась ти не стабілна, - сказала Кара.
- Так, знаю. Просто мені це було не потрібно, - з крихтою таємничості промовила я.
Подруга вже розтулила рота, аби щось сказати та мене врятував мій дім.
- Ми прийшли, - швиденько промовила я.
Ми піднялися на 3 поверх, там був вхід до мого дому. Я прокрутила ключ в дверях. І ми з Карою ввійшли всередину.
- Почекай мене тут, - я посатила подругу на диван в прийомній, а сама пішла в кімнату. Підходячи до кухні, я почула голос:
- "Лілі", - зразу зрозуміла я.
Я вирішила все ж зайти і попросити її трішки посидіти тихо. Але після того, як я відкрила двері, зразу ж про це пожаліла. Лілі була обіперта на стіну, а біля неї стояв, якись старшокласник. Схоже вони цілувались.
Я хотіла чим швидше закрити двері, але вони вже мене помітили. Тому, я прочинила їх і вже думала, як викручуватись.
Це був би прекрасний день для розкриття моєї сестрички, але у мене було ще надто багато секретів. А єдиний спосіб тримати рот Лілі під замком - не розповідати Моніці.
- Привіт, - привітався хлопець.
- Привііт, - я намагалася виглядати невимушено.
Лілі просто шоковано оцінювала ситуацію.
- Ти Кет, з дрімерс?
- Та-ак це я, - відповіта я.
Далі я декілька секунд думала, як викрутитись. Незнайомець почав першим:
- А шо ти тут робиш? - схоже до хлопця почала доходити абсурдність ситуації. І поки він не встиг все зрозуміти, я швиденько говорила:
- А, мама попросила дещо занести. Наші батьки просто товаришують. А у нас з Лілі якось, несклалось, - знизала плечима. Я виглядала максимально невимушено обіпершись рукою на дверну раму.
- Ну то що, я покладу це в кімнату твоєї мами і зразу ж звалю, - зверталася я до Ліліт, - окей?
Сестра була шокована, але підігрувала:
- Звичайно.
Дочекавшись згоди я швиденько закрила двері і побігла в свою кімнату. Залишила рюкзак та взяла все необхідне. Спускаючись вниз я вшиденько потягнула Кару за собою і вже вийшовши з дому хотіла почати розмову, але не встигла.
- Хто вона тобі? - підозріло питала подруга.
- Хто? - я вдавала дурненьку, але чудово розуміла. Вона здогадалась.
- Лілі, - немов чекаючи цього питання, відповіда Карамель, - що вона робить в тебе вдома?
Я видихнула.
- Добре, обіцяй що нікому не скажеш.