Зайвий у своїй же історії

Розділ 101 - Привид (3)

П'ятеро курсантів тривалий час залишалися нерухомими, лише зрідка озираючись довкола. Їхні тіла і свідомість ніби застигли.

Гора раптом стала пласкою.

І Кім Хаджин зник.

На додачу до всього, сталася ще одна дивна річ. Неначе час відмотався назад, пейзаж навколо них почав швидко змінюватися.

Сонце, що висіло посеред неба, зникло, ніби падало вниз. Потім на них насунулася темрява, наче тінь. Таке незрозуміле надприродне явище викликало страх і паніку, і п'ятеро курсантів могли лише нервово збитися докупи.

— ...Хі-ік.

Ю Йонха була особливо в поганому стані. Її очі були мокрі від сліз. Оскільки вона була людиною, яка не могла дивитися навіть на постер фільму жахів, вона була не в змозі витримати таке страшне явище.

— Давайте... зберігати спокій.

Кім Сухо зірвався першим, а Шин Джонгхак зробив крок уперед, ніби боявся програти.

— Заспокойтеся. Цей Кім Хаджон якийсь тупий, може, він просто заблукав. А може, він щось знайшов і втік, щоб забрати собі. Зрештою, ми ж на горі Вітру.

— Це Кім Хаджин, а не Кім Хаджон.

Гора Вітру була приватною власністю групи Джинсунг. Без їхнього дозволу ніхто не міг туди потрапити, а це означало, що на ній, ймовірно, росли дорогоцінні трави. Шин Джонгхак припустив, що Кім Хаджин випадково натрапив на одну з них і потайки забрав її.

— Що? Тоді як ти це поясниш? Мало того, що гора раптом стала плоскою, так ще й сонце зникло з неба!

Че Наюна підняла руки і показала навколо себе.

Їх оточувала густа темрява і густі, зарослі бур'яни, які, здавалося, були щонайменше 80 сантиметрів заввишки.

— Це...

Коли Шин Джонгхак втратив дар мови...

Пролунав звук тварини, що рухалася по траві.

Ю Йонха відсахнулася, наче переляканий кролик, а Кім Сухо та Шин Джонгхак направили зброю в той бік.

Щось наближалося до них, шелестячи листям.

Три хвилини вони нервово чекали.

Нарешті з густої трави з'явилося...

— Я думав, що це гірський звір. Хто б міг подумати, що це купка дітей?