Зайвий у своїй же історії

Розділ 92 - Занепокоєння (1)

Співочий конкурс закінчився, і результати стали відомі ще до того, як зник затяжний післясмак музики.

Кім Хаджин з класу Верітас не посів ні першого, ні навіть другого місця. Він отримав четверте.

Хоча його вибір музики та голос були чудовими, для оцінки співу все ще використовували те, наскільки добре хтось прибивав високі ноти.

Однак Кім Хаджин, безсумнівно, посів перше місце з точки зору теми розмови курсантів. Його виступ вже був завантажений і набирає популярність у соціальних мережах кількох курсантів.

— ...Ах, таке відчуття, що я побував на концерті.

— Правда? Хто тобі сподобався?

— Кім Хаджин, Нілі та Харім. Але Кім Хаджин дійсно застав мене зненацька. Я чув, що він багато куди ходить. Може, навчився співати в караоке.

Наразі Рейчел все ще сиділа в аудиторії, прислухаючись до розмов інших курсантів. Їй потрібен був час, щоб упорядкувати всі складні думки, що проносилися в її голові.

Сьогодні Кім Хаджин показав хороший виступ. Він не зізнався їй, як багато людей говорили, що він це зробить. Останнім часом вона мала проблеми зі сном, бо їй постійно снилися кошмари про це. Вона була рада, що все закінчилося.

Однак пісня, яку вибрав Кім Хаджин, продовжувала турбувати її. Його голос здавався щирим, а слова говорили про те, що він хотів стати ближче, але боявся бути відкинутим.

Це була змістовна пісня.

«Можливо, він зрозумів, що я його уникаю. Тепер, коли я думаю про це, я уникаю його занадто помітно останнім часом. Не може бути, щоб він не здогадався...»

Почуваючись шкода, Рейчел випустила невелике зітхання.

— Що ти тут робиш?

— ...?

Сильний голос перервав її думки. Рейчел повільно повернула голову в напрямку звуку.

Там вона побачила Че Наюну, яка говорила, вказуючи на вихід.

— Ти не йдеш?

Лише тоді Рейчел побачила своє оточення. Аудиторія вже була порожня.

— Ах.

Рейчел встала і почала йти до виходу. Наюна дивилася їй у спину з дивним блиском в очах. Потім вона пішла за Рейчел.