Зайвий у своїй же історії

Розділ 116 - Перша зустріч (2)

Я стрибнув вниз з висоти близько ста метрів.

Тиск повітря ніби стиснув моє тіло, але мої ноги були на землі, перш ніж я це помітив. Навіть з моїм слабким тілом, я не відчував сильного болю.

Однак мій смарт-годинник сказав мені холодну правду. З тим падінням я втратив пʼятнадцять відсотків статистики, яку отримував завдяки перетворенню енергії.

Хоча я відчував, що це трохи марнотратство, я відкинув цю думку і швидко побіг до Че Наюни.

— Ах...

Че Наюна сиділа на асфальті, тримаючись за живіт. Незважаючи на те, що в неї влучив такий потужний вибух магічної сили без підкріплення ци, її травми здавалися не такими вже й серйозними.

— Ку-і-к!

...Принаймні, мені так здалося. Наче на доказ моєї помилки, вона закашлялася повним ротом крові. Потім Че Наюна трохи похитнулася, перш ніж впала на землю.

— Гей, прокинься.

— Кім Хаджине?

Важко дихаючи, вона подивилася на мене невидющим поглядом.

Я дістав зілля з поясної сумки і влив червону рідину в її рот.

— Випий.

— Уп.

Че Наюні вдалося проковтнути все зілля, але воно було болючим незалежно від того, чи застосовувалося зовнішньо, чи внутрішньо.

— У-у! Ук! У-у-к!

Че Наюна скрутилася від болю, перш ніж знепритомніти.

Однак пульс був нормальним і рівним, а дихання незабаром нормалізувалося.

Приблизно через двадцять хвилин вона має повністю одужати.

Я відтягнув Че Наюну і сховав її в кущах неподалік. Потім я швидко побіг назад і подивився на Кім Сухо та Джин Сахюк.

— Спробуєш побігти до тієї дівчини. Я вб'ю вас обох.

— Чому ти так сильно змінилася?

— Змінилася? По-перше, не розмовляй зі мною так недбало. Може, ми й у новому світі, але це не змінює наших минулих стосунків.

Кім Сухо та Джин Сахюк почали розмовляти один з одним про своє минуле.

Дворяни, селяни, лицарі, континент, техніка володіння мечем... лунали слова, зрозумілі лише їм.