Зайвий у своїй же історії

Розділ 36 - Екзаменаційний період (4)

Ю Йонха розплющила очі. Перед нею була біла стеля без жодного візерунка, а у вухах лоскотав звук, наче щось різали. Вона повернулася в напрямку звуку.

Кім Сухо різав фруктовим ножем яблуко.

— ...Що ти тут робиш? — ошелешено запитала Ю Йонха. Кім Сухо подивився на неї, а потім сором'язливо посміхнувся.

— Ти не спиш? Нічого не болить?

— ...Все гаразд.

— Лікар сказав, що з твоїм тілом все добре.

Ю Йонха підняла верхню частину тіла. Вона відчула легку скутість і біль, але не настільки, щоб не могла поворухнутися.

— Що я хочу знати, так це чому ти тут.

— Ми по черзі доглядаємо за тобою. Я, Наюна, Шин Джонгхак і Кім Горак.

— Чому? — щиро запитала Ю Йонха.

— Ну, це ніби як наша провина...

— ...Га?

Ю Йонха замислилася через незрозумілі слова Кім Сухо. Як це вони винні?

Але навіть обміркувавши те, що сталося, вона не змогла придумати відповідь.

— Вони зробили щось таке, про що я не знаю? — Ю Йонха подивилася на Кім Сухо, вимагаючи пояснень.

— Як члени однієї команди, ми повинні були бути більш обережними. Ми були так захоплені турботою про Наюну, що були надто недбалими...

Ю Йонха втратила дар мови. Її мозок, здавалося, застиг від цілковитої дурості заяви Кім Сухо.

Вони ж не могли знати, що на неї нападуть. Не кажучи вже про те, що слідча група зустрічалася лише двічі, а під час другої зустрічі навіть виникла велика суперечка.

— ...Вибач.

— Пф.

Ю Йонха хихикнула, почувши сором'язливе вибачення Кім Сухо. Якщо вже на те пішло, то вона зрозуміла, наскільки цей чоловік до дурості добрий.

— Тобі не потрібно вибачатися. Я отримала те, що заслужила.

Кім Сухо почухав шию і простягнув Ю Йонха тарілку з нарізаними яблуками, які були схожі на кроликів. Ю Йонха підсвідомо посміхнулася. У дитинстві вона любила милі речі.

— Гарно виглядають.

— Дякую.

Кім Сухо невинно засміявся. Його гарне обличчя, здавалося, сяяло. Ю Йонха заціпеніло втупилася в його обличчя, а потім раптом щось згадала і запитала.