Випробування життя |18+

Глава 22

До лінії старту під'їхав ще один спортбайк. Всі люди-чоловіки і жінки, дорослі і малі-почали ще дужче кричати. Він зупинився, заглушив мотор, але шолом не спішив знімати. Ведучий знов заговорив.

-Ось і наша зірка! Триразовий переможець всемасштабних змагань, як і на машинах, так і на мотоциклах. Людина, якій навіть транспорт підкорюється. Зустрічайте-Крилатий Звір.-почулися викрики і оплески. Грег показав на нього, а він лише махнув головою. І все? Дивний якийсь. Але, здається, така реакція нікого, окрім мене, не здивувала.

Я подивилася на Брайт, якій Ліам дав захисний мотошолом і сам же помагав їй вдіти його. І вона не боїться їхати на великих швидкостях ще й перший раз? Бен теж протягнув мені шлем і я кивнула. Вже хотіла одягнути його, як потилицею почула чийсь погляд. Я повернулася в той бік, але краще б не робила це. За пару секунд той самий Крилатий Звір опинився коло нас. Він підняв захисне скло і темні, як чорні прірви очі, впилися в мої. Цей погляд я не переплутаю ні з чиїм. Роджерс...

—Якого біса ти тут?—прошипів він і подивився на Бена.

—Тихо, тихо, я її покликав.—сказав в свій захист той.

—А хто тобі дозволив?

—Братан, не заводься ти так. Я просто хотів показати Мерфі наші розваги.—Ітан знову потер перенісся і зажмурив очі. Я зрозуміла, що він робить це в моменти сильної злості, але намагався стримати себе, втриматися під контролем. Але видно, що хлопець був на грані зриву.

—Ти їдеш зі мною.—швидко кинув він і розвернувся до мотоцикла.

—Що? Ні!—я повернулася до Бена.

—Вибач. Я не знаю, чому він так на тебе реагує, але краще не сердити його ще більше.—він винувато пожав плечима і дав мені шолом назад. Я покірно вділа його і розвернулася на п'ятках ідучи до Ітана.

—Ой-ой-ой-ой.—знов почувся голос цього бридкого ведучого.—Наша незнайомка-красуня покорила серце ще й головного альфасамця! Чи, доречніше буде сказати, осідлала його? Що такого вміє вона, що не змогли б зробити більша половина цих прекрасних дам?—він рукою обвів всіх людей які почали ще дужче кричати.—Чуєте, народу потрібні відповіді!

—Ти балансуєш на дуже тонкій нитці, Грег. Але не забувай, внизу-далека прірва.—спокійно сказав Роджерс.—Тобі нагадати, що я зробив з твоїм дорогоцінним братиком, який став в мене на дорозі? Чи може хочеш сам відчути це на собі.—після цих слів радість Грега як рукою зняло. Він сухо кивнув і відійшов вбік, даючи місце полу голій дівчині, яка вийшла на середину з двома прапорцями.