На вулиці сьогодні похмура, мрячна погода. Небо затягнене тугими сірими хмарами, які не дають протиснутися хоча б одному сонячному промінню. Дує вітер і, скоріше за все, буде падати дощ, а я, як на зло, не взяла парасольки.
Клас… Сьогоднішня погода повністю відображає мій настрій. Після безсонної ночі-мене можна зрозуміти. Я ніяк не могла заснути, все думаючи про вчорашній випадок в клубі. Мертві тіла все ще були в мене перед очима. Через це мої очі теж виглядали так безжиттєво, як в них, і без єдиної емоції радості. Я йду в університет.
Була думка зробити сьогодні собі вихідний, але якщо я б залишилася одна з своїми думками, то вони виїли б мене з середини. Мені потрібно відволіктися. Трохи косметики зранку і ніхто навіть не дізнається про мої відчуття.
Чи караю я себе, що вбила людину? Ні. Я змогла зрозуміла, що їм вбити мене було б раз плюнути, тому вини не відчувала. Просто… для мене це щось нове. І це зовсім не є приємна невідомість. Та з іншого боку-це також і досвід, який знадобиться мені справах майбутнього криміналіста.
Підходячи до навчального закладу, біля сходів помічаю білу верхівку голови. Тоня виглядала теж не дуже весело. І цьому вина не тільки погоди…
—Привіт.
—Привіт. Як ти?—хвилюючи спитала дівчина, доторкнувшись рукою до мого плеча.
—Нормально.—сумно посміхнулася я, поклавши свою долонь на її, і добавила.—Можна тебе дещо попросити?—вона нахмурила брови, але стверджувально кивнула—Розумієш, про те, що я теж брала участь в тому безумстві, а не була лише жертвою, знаєш тільки ти. Давай, поки що, залишимо це в таємниці?—з очами повними мольби, як у кота з «Шрека», спитала я.
—Так, добре.. я розумію тебе.
—О! Ось ви де!—до нас підійшли Олівія та Кевін.—Ну розказуй, вдалося щось дізнатися?—спитала Олівія. Знов говоримо лише про завдання.
—Ні.—я думала чи розказувати про запрошення до VIP-зони, але все ж здалася.—Ми просиділи там пару годин. Потім до нас підійшов Паркер та запросив до них за стіл. Ми спокійно говорили про звичайні, повсякденні речі, а потім почули вистріли. Бен, Ітан та Стейсі побігли вниз і коли все закінчилося-спустилися ми.
—Не густо.—промовив Брук.—Але краще ніж нічого. Ви вже з ними сиділи за одним столом-це добрий знак.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Випробування життя |18+
Детективи / ТрилерЕвелін Мерфі - дівчина із загадковим минулим, звичайним, спокійним теперішнім і не відомо яким майбутнім. Дівчина, близька людина якої покінчила життя самогубством... Але це справді так, чи за цим заховується жахлива правда? Все це потрібно розгадат...
