Випробування життя |18+

Глава 40

—Швидше, швидше! Ще три кола, тоді відпочинок і ще два!—прокричав тренер та подув у свисток. Всі одногрупники важко видихнули та невдоволено пробурчали. Я витерла рукавом спортивної накидки-ми займалися на вулиці-капельки поту на чолі та побігла далі, набираючи все швидший та швидший темп. Викладач-колишній воєнний-викладав в нас пари по фізичній підготовці та самообороні. Він не жалкував нікого, оскільки з його слів: “Справжній криміналіст має мати ідеальну форму, щоб спіймати злочинця”. У цьому з ним я погоджувалася, але коли він сказав, що криміналіст-це не жіноча робота, чуть не був побитий майже половиною університету. Як чоловік сказав, жіночими слабкими руками, які навіть не зможуть вибити зброю у нападаючого. Я трохи усміхнулася, але моя радість тут же змінилася гримасою болі. Збоку закололо від довгого бігу. Я не могла зупинитися, тому, закусивши губу, побігла далі.

Пролунав свисток, що свідчило про кінець цієї питки. Всі студенти помалу почали зупинятися. Деякі зразу впали на траву-ми займалися на великому стадіоні-а деякі просто зігнулися, пробуючи віддихатися. Трава була мокра від ранішньої зливи, тому як би мені не хотілося лягти-я відігнала цю ідею. Розгарячена, на холодній мокрій траві ще й на початку листопада! Простуда мені була б забезпечена. Двадцять два кола і, судячи з всього, нас чекало ще три! Я припала сухими губами до горлечка пляшки з прохолодною водою. В два великі ковтка осушивши її, я задоволено видихнула нарешті вдихаючи повними грудями повітря. Боковим зором я побачила, що до мене підходить риже дівчина, а за нею хлопець.

—Привіт, Евелін.—сказала Олівія.—Як в тебе справи?—якось підозріло протягнула вона.

—Привіт, нормально…—я протягнула відповідь.—А у вас як? Все добре?—Роун кивнула та усміхнулася мені. Я подивилася на Кевіна, який не вимовив ні слова. Ми вже давно не пересікалися. Брук захворів на довгий місяць і не відвідував пари. У перші наші зустрічі він здався мені таким життєрадісним, а зараз стояв серйозним і явно думками був не тут.—Кевін? Земля викликає Брука.—я помахала долонею перед його обличчям. Той нарешті звернув на мене увагу і також кивнув. Та що з ними взагалі таке?

—Так, досить віддихати! Побігли ще три кола! Потім в нас будуть віджимання.—тренер засвистів у свій свисток, тим самим перервав нашу розмову. Всі учні повставали і почали шикуватися та чекати команду. Я з друзями теж стала до решти.—Бігом руш!—ще один звук свистка і перші хлопці побігли, а за ними і решту колоди. Ззаду мене бігла Олівія, а Кевін пішов на перед-до місця де стояли всі хлопці.