Випробування життя |18+

Глава 45

Перед прочитанням глави, для того, щоб відчути всю атмосферу, пропоную включити пісню: Find Myself - Asking Alexandria Приємного читання)

Ітан Роджерс

Чотири дня. Чотири бісових дня пройшло з тої аварії! Я був готовий розгромити все, що зараз потрапиться мені під руки. Якого чорта!

Якого чорта я ще нічого не знаю про сліди тих покидьків, які захотіли моєї смерті? А те, що вона була передбачена для мене, я навіть не сумнівався. Якого чорта вони ще не в моїй власті і не просять помилування! Мене окутала сильна дрож. Я опустився на шкіряне крісло свого кабінету. У нашому будинку не було ні одної душі. Ліам десь з самого ранку поїхав на своєму байку, Бен сьогодні відмічає день «Найдобріший брат для своєї сестри», а Стейсі… я ніколи не знав де чорти носять ту дівку. Вона крута подруга і завжди прийде на допомогу, спасаючи тебе від кульового поранення, але характер… Їй неможливо щось довести.

У кабінеті, та і в цілому домі, панувала привична мені темнота. Морок окутував дивани, шафи, тумбочки, видаючи їх за різні образи уяви. Я вже звик до цього, не помічаючи змін. Я міг спокійно орієнтуватися тут без освітлення, знав кожен поворот та кут. Це виходило і іншим, окрім Росса. Цей хлопець ніколи не розрізняв зі мною мою манію темноти. У його кімнаті, де він і працював, завжди жалюзі були підняті, а сонячне світло у темну пору дня замінялося на штучне.

Я вдосталь наситився тим сяйвом, коли ми раз за разом переглядали записи з камер, які висіли навколо будинка, охоплюючи весь периметр, шукаючи ту саму єдину деталь. Хтось підрізав тормози на моїй машині… Я зрозумів це ще тоді, на місці ДТП. Високий схил, а за ним різкий поворот. Бен знав цю дорогу-вона була основною та єдиною до міста-і він знав про ризики їзди там на великій швидкості. Те, як він врізався в дерево, не давало мені спокою цілий день. Тоді у лікарні я був на нервах, а ще Мерфі…

Я важко видихнув та опустив голову на мої скріплені руки, які ліктями впиралися об жорстке дерево. Повітря в кімнаті стиснулося до розмірів атома. Роблячи великі та глибокі вдихи, я старався заглушити то різке запаморочення, яке нахлинуло на мене від згадки запаху її шкіри. Такий солодкий аромат… Щось цитрусове в перемішку з карамеллю.

Боже, а її голос коло мого вуха, палке дихання, яке обпалювало шкіру, гарячі долоні на напружених плечах… Мені довелося ковтнути ком в горлі. Я почав ще більш інтенсивніше вдихати в себе повітря, від чого ніздрі роздувалися, а комір став мертвою хваткою душити мене. Чорт! Чому ця дівчина навіть на відстані, навіть протягом чотирьох днів не дає мені спокою. Я заглушав себе роботою, але…потрібно було лише залишитися на самоті починав прокручувати її слова! Треба було ще мучити Гріна! Він приторкнувся до неї! Якби я був самим справжнім Дияволом то відробив би його і знов не менш жорстоко вбив! Мерфі не моя, але і прийняти той факт я не міг.