Випробування життя |18+

Глава 30

Я лежу на холодній підлозі. Живіт скручує від багатьох ударів, а по шиї на підлогу помалу стікає кров. Чую кроки... Невже мене нарешті врятують. Я не мала сили навіть підняти очі на свого рятівника, але в душі лише надіялася, щоб це був не Денні або Вільям. Не хочу щоб вони переживали… Та коли швидкі кроки зупинилася коло мене і сильні руки підняли моє покалічене тіло я встигла подивитися на цю людину. Що…? Що він тут робить?  І темнота…

POV: Ітан Роджерс

Евелін знепритомніла в мене на руках. Вся побита, вимучена і з раною, неглибокою, але кровоточива, на шиї. Що за негідник посмів з нею таке вчинити? Я хоч і легко вбиваю людей, але вони нічим не кращі за мене. Я ніколи б не доторкнувся до невинного…а ще й дівчину. Хто б це не був-йому не жити!
Бен зайшов за декілька хвилин і побачивши поранену Мерфі на моїх руках-закляк.

—Що...що сталося?

—Якби ж я знав.—прошипів крізь зуби я, не відриваючи погляду від дівчини.—Іди на другий поверх, перевір там все. Той, хто це зробив може бути ще в домі. Я за тобою.—швидко дав розпорядження я і Паркер, не гаючи ні секунди, дістав пістолет, який носить завжди при собі, та пішов провіряти обстановку.

Я пішов за ним. На другому поверсі було лише три двері. Паркер зайшов в першу-чисто. Тоді в другу-це виявилася ванна-теж нічого. І нарешті він відкрив, скоріше за все, кімнату Евелін. Мій зір зразу впав на спину чоловіка, не старшого ніж я, який намагається відкрити вікно, а коли почув, що двері відчинилися-вже одною ногою переліз і хотів стрибати! Я був безпорадний, але Бен швидко зорієнтувався і, підбігши, заламав одну руку за спину та затягнув його назад до кімнати.

—Зачини його у машині. З ним ми потім розберемося.—я підійшов до ліжка та обережно поклав дівчину на нього і вкрив лежачим збоку пледом.

Паркер вивів цього дивного хлопця з кімнати. Звичайно той чинив опір, але з силою Бена не зміг нічого вділити.

Я вийшов за ними, але пішов у ванну, скоріше за все аптечка повинна бути десь там. Коли Мерфі обробляла мені рани, то за аптечкою пішла на другий поверх. А моє чуття мене ще ніколи не підводило. Відкривши двері я побачив досить звичайну світлу ванну кімнату з душом та, по праву сторону, умивальник, з дзеркалом над ним, та тумбочками під.

Відкривши першу зверху я побачив крема, маски, резинки і ще багато такого барахла в перемішку та мимоволі скривися. Ненавиджу таке. В моєю домі ніколи не було і не буде такого безладу. Ці всі дівчачі штучки… Терпіти не можу. Тому дівчата завжди приходять до мене і на одну ніч. Я б просто не витерпів ранок в чужому домі.