Сьомий Лорд

Розділ 2. Краще дому місця немає

Цзін Ці відчув, як в одну мить все навколо огорнула непроглядна темрява. Все здавалося кристально чітким у навколишньому хаосі, але разом з тим ніби відокремленим від решти світу шаром легкої вуалі. Цзін Ці міг відразу ж заснути - настільки його тіло було стомленим.

Він пригадав обличчя Бай Вучана, коли бачив його востаннє, холодне, як лід і невимушене, ніби покрите кіркою. Незважаючи на це, дотик його пальця до лоба викликав приємне відчуття тепла, яке Цзін Ці ніяк не міг пояснити, власне, і собі.

У всі часи легенди говорили, що дорога на той світ була наповнена негативною енергією Інь, тому старці, яким ось-ось відходити у засвіти, готували пухкі ковдри і брали їх із собою. Цзін Ці розумів звідки такий звичай пішов: примарні чиновники і справді нагадували брили льоду, варто їм наблизитися на якихось три чі*, як всі навколо відчували холод.

*Чі - дорівнює 0,33 м

Цзін Ці до кінця не розумів, що саме зробив Бай Вучан, але тепло його руки і тихий шепіт несли в собі невиразний відтінок рішучості.

Перебуваючи у забутті, він міркував, чи справді Бай Вучан зробив те, що йому слід було зробити?

Потім його свідомість знову затуманилася, а очі неможливо було тримати розплющеними. Він не знав скільки часу минуло, перш ніж відчуття власного тіла повернулося до нього. Втім, враховуючи, що він не відчував своє тіло більше шістдесяти років, ледве прийшовши до тями його охопила нестерпна тяжкість в кінцівках. Біль був таким, наче голки встромилися у його голову.

Час від часу хтось ходив біля нього, звуки то наближалися, то віддалялися. Потім йому відкрили рота і змусили випити відвар із лікарських трав. Судячи з усього, цей дехто був рідкісним роззявою, він поїв Цзін Ці так необачно, ніби кормив коня. Однак, його відчуття смаку відразу відновилося, гіркуватий присмак пронизав його до самої маківки голови. Через неуважність він захлинувся рідиною, що потрапила йому у горло і почав відчайдушно кашляти, викликавши ще більше замішання.

Вся ця метушня додала йому сил, і він ледве зміг розплющити очі. Щоб роздивитися затуманеним поглядом ясний образ, Цзін Ці довелося прикласти певних зусиль, напружено кліпаючи. Він спирався на юнака, що поїв його ліками. Як тільки хлопчина помітив, що Цзін Ці отямився, швидко відставив чашу вбік і поплескав його по спині, крикнувши: