Сьомий Лорд

Розділ 46. Падіння гір і розрив землі

– Одне із чарівних слів – лестити, зображуючи вірність. Одне із запобігливих слів – цитата зі священних писань, що зображує мудрість. Одне з найпростіших слів – позбавлення від сміливості, зображуючи хоробрість. Одне з тривожних слів є хитрощами для завоювання довіри. Одне з тихих слів...

– Пане, – Пін Ань був змушений заговорити та перервати його.

Цзін Ці провів весь день у своїй спальні, притулившись до ліжка, і сидів зі старою книгою в руках. Інтер'єр кімнати був затишний, теплий, навіть трохи сонний. Обидва ока молодої служниці, що чекала поблизу, вже збиралися закритися. Пін Ань стояв осторонь, не йдучи і не проходячи далі.

– Я ще не закінчив говорити, – Цзін Ці навіть не поглянув на нього. – Слухайте уважно, ці тактичні методи взаємопов'язані. Дехто просив мене прочитати лекцію з цього приводу, і я ще не пояснив йому, знаєте... є приказка, яка говорить: «Той, хто має намір висловити бажання, повинен спочатку лестити». Якщо хочете викликати в когось прихильність, змусити його відмовитися від захисту свого серця, ви спочатку маєте вислухати те, що вони хочуть. Методологія лестощів полягає в помірності. Будете поверхневими, і їм здаватиметься, що ви недостатньо щирі. Будете уважні, і вони відчують, що ви надто скрупульозні. Якщо ви хочете добитися того, щоб комусь сподобатися, почухайте його свербіж, а потім вам потрібно...

– Пан-учитель, Шаман все ще зовні, чекає зустрічі з вами. – Помітивши, що він збирався знову виголосити досить довгу промову, Пін Ань вичерпав своє терпіння і перервав його знову.

У звичайний час усі ці слова читалися б Шаманові, він не був певен, що відбувається, але сьогодні Шамана ігнорував його вчитель, який не хотів бачити його, незважаючи ні на що. Голос Цзін Ці на якийсь час зупинився.

– Скажи, що я хворий, збираюся спати і не хочу зустрічатись зі сторонніми.

Пін Ань не був впевнений точно, але йому здалося, що його пан особливо виділив слово «сторонніми».

– Шаман сказав, що вилікує вас, адже його медичні навички кращі, ніж у імперських лікарів по всій столиці, – чесно відповів він.

Цзін Ці кинув книгу вбік, та з гуркотом упала на підлогу. Його гарні брови спохмурніли.

– Тоді скажи, що я мертвий, – скривджено сказав він.

Молода служниця, яка вже похитувала головою і нагадувала курча, що клювало рис, одразу ж прокинулася і широко розплющила очі, дивлячись на пана. Пін Ань, як маленька ображена дружина, змірив вираз обличчя Цзін Ці, після чого скорився і попрямував до виходу. Цзін Ці деякий час сидів поряд зі своїм сонним курчам, а потім заговорив з цією покоївкою.