Чотири кроки до початку (Шерлокіана)

ІІ.19. Постскриптум

— То що ви скажете, пані Хана? — Посередник пив чай на кухні першого поверху дохідного дому булочника Септера. Його кругле, як місяць, обличчя виражало глибоку занепокоєність, як ото в європейських партнерів кирилових та сашкових сучасників.

— Я? — щиро здивувалася домогосподарка, неспішно сьорбаючи ранковий напій з великої чашки. — Чи не краще б вам було поцікавитися думкою Замовника?

— Замовник, в цілому, задоволений, — кивнув Посередник.

— Як йому вчорашній перфоманс наших хлопчиків? — посміхнулася пані Хана.

— Вони ще сплять? — стурбовано перепитав Посередник.

— Як бабак! — запевнила домогосподарка.

— Так, перфоманс... Господи, боже мій, Хано, де ви нахапалися таких слів?

— Від наших хлопчиків, звичайно! То ж...

— То ж, в цілому, Замовник задоволений. Він був вчора на Узвозі, і насправді, він у захваті, — Посередник відкинувся на спинку крісла і багатозначно подивився на домогосподарку.

— І що ж ви будете робити? — спитала та з деяким напруженням в голосі.

— Я... виконаю свою частину угоди.

— Тобто?

— Тобто — залишу хлопців у спокої, — повисла багатозначна пауза. — На деякий час.

— Ви — чорт, — пробурмотіла пані Хана, ховаючи обличчя за чашкою.

Посередник скривився.

— Хто-хто, а ви, повинні добре знати, що ні! Я лише роблю свою роботу. То ж... — він піднявся з крісла. — Піду до хлопців. Потеревеню з ними.

— Йди-йди, отримай на горіхи, — пробурмотіла пані Хана, коли Посередник піднявся на другий поверх. — Та який з тебе чорт, товстий ти хитрун! Що я, чортів в своєму довгому житті не бачила, чи що...

В кріслі посеред кімнати, схрестивши руки на грудях, сидів Сашко.

— Я чекав на вас, Посереднику, — зронив він, коли той з'явився на порозі.

— Та невже! — промуркотів Посередник, обережно ступаючи по підлозі, так, щоб ні одна дощечка не скрипнула. — А Пані Хана впевнена, що ви обоє ще спите.

— Якщо ви прийшли за ним, — Сашко підвівся і випростався у весь свій невеликий зріст, — то вам доведеться пройти крізь мене. І це не метафора.