Чотири кроки до початку (Шерлокіана)

IV.22. Вітальня на Бейкер-Стріт

У затишній вітальні 221В на Бейкер-Стріт Посередник сьорбав чай з чашки тонкої порцеляни, стогнав і прикладав лід до синця під оком.

Пані Хана, вона ж за сумісництвом місіс Хадсон співчутливо зорила на компаньйона і підливала йому гарячий напій.

— Це було так жахливо нечемно з його боку! — жалівся Посередник. — Накинутися на мене, як... як...

— Але визнайте, любий, ви перегнули палицю, — говорила пані Хана. — Навіщо ви дражнили Олександра?

— Він... ох!... він повинен був пройти це випробування!

— Ну і як, пройшов?

— Ох дідько... Ви ж розумієте, пані... місіс Хадсон, що у геніального детектива повинен бути вірний помічник? А не такий... шибайголова, що покине нашого хлопчика при перших же труднощах! — Посередник сьорбнув чаю і продовжив: — Але цей Вартовий накинувся на мене, наче скажений пес, коли я тільки натякнув, що він не достойний...

— Як вартовий, — перебила його пані Хана.

— Перепрошую?

— Він накинувся на вас не як скажений, а як вартовий пес. І це краще за все інше каже, що він буде гарним товаришем для Шерлока Холмса.

— Ви праві, — визнав Посередник. — А я, здається, дійсно перегнув палицю.

— Що каже Замовник? — поцікавилася місіс Хадсон.

— О! Він у захваті! — Посередник на мить забув про синець, відсторонивши від себе пакунок с льодом. — Йому потрібен тільки Холмогоров, і більш ніхто.

— А Хогс? Хеміш — теж гарний хлопчик, — зауважила пані Хана.

— Він повний нездара, той Хеміш! — неабияк розсердився Посередник. — Якби не Кирило, його труп знайшли б в тунелі метро через кілька днів, а банк вже був б давно і безнадійно пограбований. До речі, де він?

— Холмогоров? Гадки не маю.

— Ні, Хогс. Де Кирило, я здогадуюсь.

— Мабуть дає свідчення «Скотланд Ярду». Це важливо?

— Не знаю, — Посередник відкинувся у кріслі. — Загалом, вся ця історія...

— Як і три інші... — підказала пані Хана.

— Були конче потрібні Кирилу для набуття необхідного досвіду, — закінчив Посередник.

— І як ви втягнули мене у все це?! — сплеснула долонями домогосподарка.

— Гадки не маю, — посміхнувся Посередник і тут же скривився, потривоживши синець. — Він все ж таки надмірно агресивний, цей ваш Олександр! — знов пожалівся він.

— А чого ж ви хотіли, — стенула плечима пані Хана. — Не всі згодні бути покірними жертвами ваших афер.

— Афер? — щиро здивувався Посередник. — Тобто, не тільки Вартовий вважає мене аферистом і проклятою пекельною потворою?

— А як ви думали? Згадайте, що ви казали мені, коли вмовляли влаштуватися на роботу у дохідному домі булочника Септера?

— А що?

— Що за хлопцями треба наглянути, чи не так?

— Та-ак... — Посередник все ще не розумів, до чого клонить домогосподарка.

— А що ви сказали, коли Кирило заплутався в справі?

— Що йому потрібна невелика підказка. Так, але до чого ви ведете?

— Ви спокушали його! — пані Хана гнівно випросталася. — Раз від разу вселяли в нього впевненість у власну геніальність!

— Що тут поганого? Він справді дуже талановитий! — від обурення Посередник забув навіть про синець.

— Ви — справжній змій-спокусник! — дещо пафосно промовила місіс Хадсон. — Геть з мого дому, рептилія!

— З вашого дому?!

— Тепер це мій дім. Сподіваюсь, надовго, якщо не назавжди!

— Зрозуміло, — буркнув Посередник. — І хто з нас наразі аферист?! — питання залишилося без відповіді. — Хоч льод я можу забрати?

— Лід, — виправила його пані Хана.

— Я так зрозумів, ви тепер і ліду для мене жалкуєте?!

— Не ліду, а льоду!

— Бачу, у вас тут дідька лисого полікуєшся! — Посередник шваркнув об стіл пакет з льодом і вийшов за двері. — Ще побачимося, місіс Хадсон!

— Бувай, бідолашна ти, наївна, потвора! — розсміялася пані Хана до закритих дверей. — І більше не приходь, а то не дай боже і мене вирішиш повернути до того нудного часу, де я — гидко подумати — отримувала пенсію! Ну вже ні! Не знаю, як Сашко Вартовий, а я точно залишаюся! Дуже гарна в тебе вийшла афера!

І, насвистуючи мелодію, що стане популярною лише через сторіччя, вона пішла на кухню, варити каву для «своїх хлопчиків», яких очікувала невдовзі побачити.