Чотири кроки до початку (Шерлокіана)

ІV.15. А я вам казав!

— А що я вам казав! — миттєво перейшов у наступ Посередник. — Я казав, що Хеміш Хогс зник ввечері, просто із свого будинку, а ви... Ви ж не повірили мені, Олександре?!

— Я?! — неабияк обурився Сашко. — Ти знову надурив нас, покидьку!

— Припини, він правий! — Кирило продовжував обмацувати стіну. — Він дійсно казав, що Хогс зник в той самий вечір, коли ми з'явилися тут.

— Але ж...

— Він не повинен казати все! — гаркнув Кирило. — Він ніколи не каже геть усе! Але ніколи і не бреше!

— Ви як ніколи праві, пане Холмс, — миттю набундючився Посередник. — Я не брешу, але й не зобов'язаний розжовувати всі обставини справи найвидатнішому детективу всіх часів.

— Ах ти ж... — Сашко зробив крок до Посередника, і про його наміри нескладно було здогадатися.

— Облиш його! — звелів Холмогоров. — Ти не про те думаєш.

— Він хоче зіпсувати мені пику, — пожалівся Посередник огидним скрипучим голосом. — І все через вас, пане Холмс.

— Здається, він вже передумав... Ага!

Останній вигук був викликаний тим, що Кирило нарешті щось намацав у стіні.

— Що там? — майже одночасно спитали Посередник І Сашко.

— Те, що й повинно було бути. Двері! — переможно вигукнув Кирило. — Сашко, йди-но сюди! Застосуй свою силу із користю. Ну, хоч раз у житті!

— Нариваєшся, — попередив Сашко, підходячи ближче.

Холмогоров виявив у стіні щілину, в яку Сашко миттєво вставив лезо кишенькового ножа. Підчепив ним цеглу, що хиталася, і перед ними відкрився прохід кудись вглиб стіни.

— Здається, загадка привида вирішена, — задоволено сказав Кирило.

— Тепер ви просто повинні купити цей будинок у Хогса, — піддів Посередника Сашко.

Той скривився.

— Куплю, коли і якщо він знайдеться! Де пекар?!

— Ходімо і з'ясуємо! — Кирило витяг з кишені ліхтарика і зробив рішучий крок уперед.

Темними і короткими сходами вони спустилися до підвалу будинку.

— Поки не дуже цікаво, — пробурмотів Посередник. — Всього лише — потаємні двері у підвал.

— Чим ви знову не задоволені, роботодавцю? — їдко перепитав Сашко. — Загляньтеся! Пацан розкрив вам загадку появи привида.

— Ще ні.

— Чого це — ні?

— Бо тепер ми знаємо, як саме той «привид» розчинявся у стіні, — Кирило ретельно оглянув підвал, — але все ще гадки не маємо, навіщо був весь цей спектакль... Але є у мене одна підозра... — він неспішно обійшов приміщення і зупинився біля купи землі в кутку.

— Здається, ті двері були не останнім сюрпризом на сьогоднішній вечір, — Посередник аж сяяв від задоволення.

— І чого я не здивований?! — пробурмотів Сашко. — Де ви, там завжди сюрпризи. І я б не сказав, що приємні!

— Просто ви мене не любите, Вартовий, — ображено відповів Посередник.

— Так, — погодився Сашко, — не люблю. А де пацан? — покрутив він головою. — Чорт би вас забрав! Куди він подівся, поки ми тут базікали?

— Пішов далі по сліду, — Посередник обережно наблизився до кута підвалу. — У вас є ліхтарик? Бо він, здається, і світло з собою забрав.

— Є в мене ліхтарик! — остаточно розсердився Сашко. — Якщо і Кирило зникне в цьому бісовому будинку з привидами, я вас точно придушу!

— Не хвилюйтеся так за пана Холмса, хвилюйтеся краще за його супротивників!

— О господи! — не витримав Сашко. — Та годі вже мені локшину на вуха вішати! Куди він подівся? Ого! Тут здається діра у підлозі!

— Очевидно! — глузливо відгукнувся Посередник. — Ви ж не думаєте, що Холмс, начебто якийсь недолугий привид, розчинився в стіні? І що тут у нас? — він обережно зазирнув в діру. — Так я і думав, ще один прохід. Як думаєте, Ватсоне, куди він веде?

— Очевидно! — передражнив його Сашко. — Він веде в недобудований тунель метрополітену. До речі, моє прізвище — Вартовий.