Пролог
А люльку цю тобі він в ж... встромить!
— Ти довго плануєш стовбичити в мене за спиною, — роздратовано спитав Сашко. — Не знаю, звідки ти взявся, чи це ти, чи твій нахабний привид, але я вже дуже хочу тобі врізати, пацан!
— Ти мене бачиш? — здивувався я.
— І тебе, і цього... круглого. Авжеж бачу, я ж не сліпий!
Посередник застиг біля мене з роззявленим ротом. А кладовище поволі огортав сірий туман десь і колись. Я занервував.
— Посереднику, ми ж домовились!
— Це не я! — Посередник дійсно виглядав спантеличеним. — Клянуся, пане Холмс...
— Що?! — Сашко, рвучко розвернувся. — Як ти назвав його, круглий?!
— Охолонь, — швидко втрутився я, — і озирнися. Ти бачиш, де ми?
— Я знаю, хто я і де я, — сердито відповів мій товариш. — А ось хто ти, і хто цей типчик, тут ще потрібно розібратися!
Типчик поспішно зробив пару кроків назад.
— Ваш Ватсон завжди такий знервований, Шерлоку?
— А от тобі я вріжу прямо зараз, — з насолодою пообіцяв Сашко. — Бачиш, я трошки не в гуморі через дурну витівку пацана, але з ним я потім розберуся, а ось ти... — тут він зрозумів, що в нього негаразди з диханням, в цьому дивному місці десь і колись, і ненадовго стулив пельку, намагаючись вирішити цю проблему, як найбільш суттєву.
— Не панікуй і просто розслабся, — ризикнув підказати я. — Тут завжди так.
— Здається, ваш друг не занадто радий вашому чудесному воскресінню, — їдко зауважив Посередник, натягуючи круглий капелюх на свою круглу голову і невдоволено виблискуючи такими ж круглими окулярами.
— Не радий? Та він просто вбити мене готовий від щастя! До речі, як ви нас сюди запроторили, аферисте?
— Кажу ж — це не я! — палко заперечив Посередник. — Ти так довго вагався, Кирило... — я схвально кивнув. Нарешті хитрий товстун називав мене власним ім'ям. — ...що це місце вирішило все за тебе.
— І за мене? — обурився Сашко, нарешті опанувавши дихання. — До чого тут я? Що за чортівня? Куди ви мене запроторили? Де кладовище, де могили?!
— Ви ще спитайте, де трупи, — огризнувся Посередник. — Пристаньте на мою пропозицію, і вам їх буде вдосталь.
— Що за пропозиція? — кисло спитав Сашко. — Та заховай ти, нарешті, ту кляту люльку! — визвірився він на мене, — бо зараз я її тобі...
— Вже сховав! — я і не помітив, що весь час кручу в руках ту саму люльку, яку дав мені Посередник. — І не слухай ти цього хитрована, — менше за все я хотів, щоб в усі мої негаразди встряв ще й Сашко. — Ти тут взагалі ні до чого.
— Стули пельку, покійничку, — відрізав він. — З тобою ще буде окрема розмова, шукач пригод, щоб тобі!
Я вирішив прислухатися до пораді. Не такою я уявляв нашу зустріч.
— Значить так, хлопці, — серйозно сказав Посередник. — Схоже, вибору у нас немає. Ні в кого. Кирило занадто довго думав, а може, справа в вас, Олександре. Тож займіться наступною справою, цього разу — обидва двоє. Інакше звідси не піде ніхто.
— Це погроза? — недобре посміхнувся Сашко.
— Включи розум, хлопчику! — розлютився Посередник. — Я такий же заручник ситуації, як і ви! То дайте вже формальну згоду, і нумо до роботи.
— Пацан, де ти викопав цього типа, — втомлено спитав Сашко. — Можна я його закопаю назад, поки ми на кладовищі... Або що там треба зробити, щоб його нарешті позбутися?
— Взятися за справу, звичайно, — знизав плечима я. — Інакше він не відчепиться.
— От халепа! — простогнав Сашко.
— Поїхали, — нетерпляче сказав Посередник.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Чотири кроки до початку (Шерлокіана)
Mystery / ThrillerЦе історія про детектива, який ним ставати не збирався. Але, якщо ти вплутався в небезпечну справу і раптом помер, а щоб повернутися в світ живих, тобі пропонують нове розслідування, то вибору в тебе насправді небагато. Але що робити потім? З голово...
