Чотири кроки до початку (Шерлокіана)

ІІІ.3. Ромчик живчик

До справи!

До шпиталю Кирило пройшов без проблем. Варта на вході його знала, крім того, він був разом із Сашком. Вони швидко піднялись на третій поверх. Тишком озирнувшись, Сашко прочинив двері однієї з палат. В ній було чотири ліжка, три з яких пустували. На єдиному зайнятому, вкритий ковдрою, лежав чорнобривий хлопець з коротким кучерявим волоссям. На блідому обличчі з гострими рисами проступила кількаденна темна щетина.

— Привіт, Ромчик! — приязно привітався Сашко. — От, привів тобі друга.

— Привіт, — трохи ніяково сказав Кирило, сідаючи на стілець біля ліжка. — Хотів з тобою поговорити.

— Я тебе знаю, — сказав Ромчик трохи хрипким голосом. — Ти на минулому тижні знайшов хлопцю з другого поверху його заначку, коли той бовдур забув, куди сам її запроторив. Мені на перекурі розповідали.

Сашко з подивом повернувся до друга. Кирило зніяковів ще більше.

— То не варто уваги...

— Нічого собі не варте! — заперечив Ромчик. — Ото був би гвалт на весь шпиталь! Там ледь до бійки не дійшло, якщо б ти не втрутився.

— Не перебільшуй.

— А ще ти розказав пацанам такі подробиці з їхнього життя, що вони геть очманіли!

— І знову — ледь до бійки не дійшло? — Сашко добре знав, чим зазвичай закінчуються така «дедукція», коли на Кирила нападає охота в неї погратися з сторонніми людьми.

— Та ні, — мотнув головою Ромчик. — Так, поіржали! А ти, — він знову звертався до Кирила. — — Ти щось типу детектива?

— Щось, — підтвердив Кирило, дивуючись такій обізнаності і балакучості хворого.

— Ти мені і потрібен, — сказав Ромчик. — Лікарю, ми можемо поговорити наодинці?

— Так, звичайно! Я ж для того його і привів, — Сашко вийшов із палати.

— У курилці кажуть, ти кумедний, косиш під Шерлока Холмса, — посміхнувся Ромчик. — І у тебе навіть виходить.

— Ти б менше вештався по курилках у твоєму стані, — набурмосився Кирило. — Що з тобою сталося? І чому цим зацікавилася поліція?

— Бо я — другий, хто ледь не помер у бісовій тачці! Ні, перший все ж помер...

Кирило різко підхопився з місця і зробив кілька широких кроків по палаті.

— Хто помер? — нарешті спитав він. — Яка ще бісова тачка?

— Моя машина, на якій я таксую. Попередній власник помер.

— І як вона попала до тебе?

— Купив. Він був сином друга мого батька.

— Ти знав, що з ним сталася така халепа?

— Знав, — скривився Ромчик, сідаючи на ліжку. — Не надав уваги. Йолоп!

— Це точно, — розсіяно підтвердив Кирило. — Поліція в курсі?

— Авжеж. Чого б інакше вони приходили!

— І чого вони приходили?

— Ти тупий? — розсердився Ромчик — Я ж сказав...

— За останні три хвилини ти сказав, що я детектив, що я — кумедний, а ось тепер — я тупий, — перервав Кирило. — Давай з початку!

— Давай, — погодився Ромчик, знову лягаючи. Здається, зберігати непорушне положення йому було вкрай тяжко.

— Отже, — Кирило зупинився у кроці від ліжка, злегка нависнувши над своїм потенційним клієнтом. З власного досвіду він знав, що такий прийом заставляє людей слухати уважніше. — Ти купив машину, власник якої помер. Пройшло кілька днів, і ти опиняєшся в лікарні з симптомами отруєння невідомою речовиною. Тобою цікавиться поліція. Який тут може бути висновок? — Кирило дещо картинно здійняв ліву брову і тут же відповів сам собі: — Вони вважають, що смерть попереднього володаря «бісової тачки» і твоя хвороба якось пов'язані. Я правий?

Ромчик знову підскочив на ліжку і смикнув плечима. Як для отруєного він був занадто живчиком.

— Слухай, Шерлок, це все очевидно! Я думав, ти зараз розкажеш, хто, чим і навіщо мене отруїв!

Кирило ледь не вдавився власною промовою. Здається, він був не таким вже й блискучим, яким сам собі вдавався.

— Мені потрібний доступ до машини. Сподіваюсь, її не забрали?

— Ключі в кишені штанів, штани на стільці! Слухай, вони ж мене підозрюють, блін! Якби я зараз тут не валявся, сидіти б мені в кутузці! — Ромчик скривився.

Кирило тим часом дістався до ключів.

— Це дійсно «Peugeot 406»? Чи просто такий лейбл на ключах?

Ромчик хмикнув:

— Це таксі! Ти того... Не дуже дивуйся, коли побачиш тачку. Попередній власник був трохи повернутий на фільмі.

— На якому?

— «Таксі» ж! Ти що, не бачив?!

— Але Кирило вже йшов до дверей. Останнє питання він залишив без відповіді. Також, Холмогоров не став повідомляти Ромчику, що разом з ключами він поцупив і тех.паспорт з кишені його штанів. Отже, «бісова тачка» була повністю в його розпорядженні.