Чотири кроки до початку (Шерлокіана)

ІV.13. Хтось когось тримає за дурня

У вітальні на першому поверсі вже був накритий невибагливий стіл для справжнього англійського файв'о'клоку. З кавником, печивом та вазочками з варенням. За ним сиділа пані Хана, вона ж місіс Хадсон, вона ж можливий таємний агент Посередника і просто — приємна літня жінка.

— Рада вас бачити знову, хлопчики! — вона підвелася і обійняла Кирила, а за ним і почервонілого Сашка. — Поки до нас не приєднався мій третій квартирант, хочу попросити вибачення насамперед у вас, пан Вартовий, за той спектакль, що була вимушена розіграти при нашій зустрічі, — вона привітно посміхнулася Сашкові. — У вас, пан Холмогоров, вибачення просити не буду.

— В цьому немає потреби! — засміявся Кирило. — Невже ви тримаєте мене за дурня, пані Хана?

— Звісно ж ні, молодий чоловіче! — вона погрозила йому пальцем. — І на майбутнє: мене звати місіс Хадсон.

— Бачу, що за дурня тут тримають мене, — Сашко налив собі чаю у чашку. — Може поясните мені, місіс Хадсон, як ви тут опинилися? Навіщо — питати не буду.

— Може ми поговоримо про більш нагальні справи? — нетерпляче перебив його Кирило, невимушеним жестом притягаючи до себе налитий чай. — Наприклад, про мій план?

— У вас є план, Кирило? — зраділа домогосподарка. — Сподіваюсь, це щодо справи того симпатяги Хогса, вашого нового знайомого?

— Симпатяги? Ну ви й скажете! — фиркнув Кирило.

— Ви що, не знали, що єдиний симпатяга тут він, місіс Хадсон, — Сашко вказав на Кирила. Він вирішив підтримати гру, в яку, вочевидь, невимушено грали ці двоє, і яку він поки що не розумів, але про всяк випадок вирішив бути насторожі.

— Це очевидно, — серйозно кивнув Холмогоров, і Сашко подумав, що невідомо, хто над ким пожартував. — Отже, план...

— Вибачте, — знову втрутилися літня леді, — а хіба Хогс не повинен це чути?

— Слушно, — кивнув Кирило, — проте, — він нетерпляче глянув на годинник на зап'ястку, — де він? Де його славнозвісна англійська пунктуальність?

— Ти ба, який нечема! — хитнув головою Сашко. — Не те, що інші!

Кирило кинув на нього косий погляд, але коментувати не став.

— То давай вже послухаємо твій план, — запропонував Сашко. — Сподіваюсь, ти помітив, що як тільки з'являється Хогс, ти невимушено переходиш на гарну англійську? Не знав, що в ти ній так добре обізнаний!

Кирило відкрив було рота, але тут від вхідної двері долинуло:

— Хлопці!

Холмогоров підскочив:

— З планом не склалося, — повідомив він другу. — Це ж місіс Хадсон волає? Коли, в біса, вона встигла підскочити до дверей?

— Не озивайся так про літню леді! — суворо дорікнув йому Сашко. — Ходімо краще, та й подивимося, чого вона галасує.

Штовхаючись плечима, вони кинулися до вхідних дверей.

— Що сталося? — першим спитав захеканий Сашко.

— Чорт!!! — Кирило кинувся до гардеробної шафи.

— А ти чого волаєш?! — здивувався Сашко.

— Ви вже все зрозуміли, Кирило? — співчутливо спитала домогосподарка. — Містер Хогс пішов.

— Та от же його шапка... тобто дерстокер, — Сашко вказав на вішалку.

— Дурень! — сердито кинув Кирило. — Шапку він побачив, а плащ? Де його плащ? Він міг піти без дерстокера, але без плащу навряд чи. Ви чули, як він пішов, місіс Хадсон?

— Ні, — знизала плечима та. — Він зробив це вкрай тихо.

— Куди він поперся, як думаєш? — стурбовано спитав Сашко.

— Очевидно, — Кирило почав швидко вдягатися. — Він пішов додому, тобто в пекарню, поки ми тут з тобою чаї ганяли. Ворушися! Може ще встигнемо його перехопити.

— А як же твій план? — Сашко теж почав натягувати пальто, що начебто спеціально було приготовано тут для нього.

— До біса план! Все пішло шкереберть! Цей впертий віслюк...

І Холмогоров вискочив за двері, не закінчивши речення. Сашко, невідомо для чого, вхопив дерстокера і поспішив за ним слідом під співчутливим поглядом пані Хани.