Чотири кроки до початку (Шерлокіана)

IV.9. Вартовий висуває гіпотезу

— Ага, — Кирило із задоволенням пильно озирав свіжу траншею. — Отже, щодо будівництва я не помилився.

Вони стояли поряд з великим ровом, в якому порпалися робітники і будівнича техніка, якщо ці примітивні машини можна було так назвати. З похмурого лондонського неба накрапував дощ. Хогсовий дерстокер опинився дуже доречним о цій погоді, Холмогорову, як і завжди, було просто однаково на мряку, а от Сашко із своєю по-військовому короткою зачіскою кривився і втягував голову в плечі.

— Припустимо — так, то і що? — задерикувато спитав Хогс. — Це за сім кварталів від мого будинку! Як це пояснює штукатурку, що сипалась зі стелі?

— Ще не знаю, — роздумливо протягнув Кирило, — але якось, мабуть, пояснює.

— А я знаю! — швидко, поки ці двоє знов не посварилися, сказав Сашко.

Двоє потенційно великих детективів одночасно повернулися до колишнього військового лікаря і зміряли його майже однаковими недовірливими поглядами.

— Та невже! — критично сказав Кирило.

Більш ввічливий Хогс попросив:

— Поясніть вашу думку, шановний Алекс.

— Охоче. Тільки ходімо кудись... Кудись, де не ллється за комір! — попросив Сашко. — Ви вже побачили все, що хотіли?

— Те ж мені, бравий військовий! — хмикнув Кирило. — Якийсь дощик, і ти ледь не розтанув. — Він махнув рукою на ріг вулиці. — Ходімо туди. Здається, там можна отримати чашку чаю, або навіть кави!

— Як ви його ще не вбили за такі манери? — з подивом поцікавився Хогс.

— Сам не знаю, — знизав плечима Сашко.

— Бо я розумний, — долинуло до них майже від дверей маленького ресторанчику.

— Замовляй на всіх, генію, — крикнув Вартовий. — Моя черга висувати гіпотези.

Вони всілися за прямокутний стіл біля вікна, чекаючи на замовлені Кирилом чай та каву, і двоє кандидатів Посередника очікувально зорили на Сашка.

— Добре, — зітхнув той. — Хотів спочатку кави випити, але ж ви, панове, такі нетерплячі. Обоє! — підвищив голос він, коли Хогс відкрив було рота, щоб заперечити. А Холмогоров — той навіть заперечувати не став. Тільки вишкірився.

— Давай, — наказав Сашко йому.

— Що? — невинно перепитав Кирило.

— Те, що дав тобі Посередник, перед тим, як майстерно зникнути на порозі хогсової пекарні. Що, думав я не помічу?

— Ти і не помітив, — засопів Кирило. — Здогадався?

— Застосував дедукцію! Давай сюди!

— Що, всі? — неабияк засмутився детектив.

— Та не гроші, йолоп! Їх можеш лишити собі. Дай мені мапу Лондону!

— А, це! — Кирило з полегшенням поліз у кишеню піджаку, і раптом зупинився: — Тільки з поверненням! Вона мені ще стане у нагоді!

— Не блазнюй! — розлютився Сашко. — Не тільки в тебе бувають гарні ідеї, звикни вже до цього!

Детектив норовливо відкрив було рота, але чомусь передумав сперечатися і мовчки витяг з кишені згорнуту в декілька разів мапу міста.

— Дивіться, хлопці, — Сашко розстелив мапу на столі. — Пекарня Хогса знаходиться тут. — Він ткнув пальцем у карту на розі Мерілебон-роуд і Бейкер-стріт. — Тут, — палець перемістився на півмилі правіше, — будується нова станція метро «Регент-парк». — А тут, — палець вказав на точку майже поряд з пекарнею, — вже існуюча станція «Бейкер-Стріт», до речі, перша у світі. Як думаєте, що повинно з'єднувати ці станції?

— Підземний тунель, — прошепотів Хеміш Хогс.

— Підземний тунель, що наразі будується, — виправив його Кирило. — Ось вам і штукатурка зі стелі, Хогс! — Визнаю, — звернувся він до Сашка, — іноді тобі вдається міркувати досить логічно. Звісно, це мене дивує!

— Ви ніколи не думали викликати його на дуель, Алекс? — Хогс несхвально дивився на кучеряву маківку детектива, що схилився над мапою і більше геть ні на що не звертав уваги. — Я міг би бути вашим секундантом.

— Дати йому прочухана? — стенув плечима Сашко. — Це я завжди встигну.

— Кулачний двобій, розумію... — кивнув Хогс. — Це дуже чемно, а ви — справжній джентльмен! Моя пропозиція щодо секунданта лишається в силі.

— А це що? — Кирило підняв очі від мапи. Його палець був посередині між пекарнею і рестораном, де вони зараз знаходились.

Хогс зацікавлено перегнувся через стіл.

— Дайте подивитися, пане... Холмос-го...

— Коротко кажучи, Холмс, — буденним тоном виправив його Кирило і ледь помітно підморгнув Сашкові, який ледь кавою не вдавився від такого нахабства.

— Це музей воскових Фігур мадам Тюссо, — сказав Хогс. — Він не так давно переїхав сюди з Бейкер-Стріт.

— Ага, — задоволено мугикнув Кирило. — А ось і наш привид намалювався!