Чотири кроки до початку (Шерлокіана)

І. 15. На кладовищі

Київ 2018-й рік

Я думав, що вже звик до витівок Посередника, але чомусь кожного разу не можу стримати безглуздого вигуку «Де ми?» Як, власне, і зараз.

— Де ми?

— На кладовищі, — посміхнувся Посередник.

Я подивився навкруги: дійсно, тиха алея кладовища. І судячи по написам на пам'ятниках, ми вже у моєму часі. Я поплескав себе по грудях і з насолодою зробив перший нормальний подих. У моїй руці все також була затиснута люлька. Я роздратовано сунув її в кишеню. Посередник скривився.

— То ми йдемо до моєї могили? І що будемо робити? Сеанс оживлення трупа?

Посередник скривився знову.

— У вас немає могили, Кирило. Вас оголошено зниклим без вісті. Ми йдемо до вашого кенотафу[1].

— Дурня якась! — пробурмотів я.

Посередник знизав плечима:

— Ви казали про три справи. З першою ми закінчили. Які інші два розслідування ви проводили, не поділитеся?

— Охоче, — розізлився я. — Почну одразу з висновків, якщо не заперечуєте. Я не вмирав. Не ламав шиї, і мені не прострілювали голову. І неважливо, в якому порядку. Я не знаю, як ви це зробили, щоб я опинився в тому місці, де не міг дихати, і де ми познайомилися, але ви пошили мене в дурні!

— Хибний висновок, — Посередник продовжував йти поряд, не дивлячись на мене. — Є багато речей, впливати на які я не можу.

— Але є і такі, на які можете, — кивнув я. — Дякую, що підтвердили.

Він зрозумів, що сказав зайве, і спохмурнів.

— Добре, — продовжив я. — Хай мені таки прострелили голову, але чи не допомогли ви, часом, в цьому тим бугаям? Бо ж на диво влучний постріл вийшов! Для такої великої відстані. І я так вчасно затримався на кілька секунд перш ніж стрибнути через паркан. Інакше, я б встиг. Агов, Посереднику, я встиг би?!

— Мені конче був потрібен детектив, — тихо і якось невпевнено сказав Посередник.

Що це? Він виправдовується?

— То я правий?! — мене аж струснуло від злості. — Ви! Ви зробили таке зі мною тому що вам конче закортіло погратися у Шерлока Холмса?!

— Ні, Кирило! — він зупинився і твердо поглянув мені в очі, — це вам закортіло погратися у Шерлока Холмса! — Посередник перейшов у наступ: — Це ви втрутилися в справи наркоділків, і геть їх розстроїли. Справи, я мав на увазі, не ділків... Ваш друг вас попереджав, але ви були настільки...

— Дурним? — я теж зупинився, дивлячись на нього зверху вниз і ледь утримуючись, щоб не вхопити за комір і не струснути, як шкідливого кошака.

— Скоріше — захопленим. А я... я просто скористався нагодою.

— Ви скористалися мною!

— Так, — схоже, йому набридло сперечатися. — Ми прийшли. Дивіться туди, — він махнув рукою на свіжий ряд могил. — Ось, що я хотів вам показати.

Я дивився. Ми стояли за деревами, і могли все добре бачити, а нас не бачив ніхто. Біля одного надгробка стояв Сашко.

[1] символічна могила, в якій нема небіжчика