Чотири кроки до початку (Шерлокіана)

IV.10. Небезпека для Хогса

— Та ну! Облиш! — недовірливо сказав Сашко. — Ти хочеш сказати...

— Невже ви думаєте, що якась з воскових фігур музею ходила вночі моєю крамницею?! — обурено вступив Хогс.

— А чом би й ні? — Кирило із задоволеним виглядом відкинувся на стільці. Схоже, ідея йому сподобалася. — Такий собі утікач від жалюгідного буденного життя експонатів.

— Ти ж не віриш у привидів! — обурився Сашко.

— Так, — коротко відповів детектив. — Але, якщо ми відкинемо все неможливе, те, що залишиться, яким би неймовірним воно не здавалося, і має бути правдою.

— Гарна сентенція! — захоплено вимовив Хогс, поки Сашко очманіло кліпав очима на приятеля.

— Занотуйте, — недбало кинув Кирило.

— Похизувався? Тепер давай по-людськи.

Холмогоров театрально позіхнув, покосився на кулак, який показав йому Сашко, і перейшов до пояснень.

— Отже, панове шукачі пригод, які в нас є факти? З недавнього часу в крамниці Хогса відбуваються незрозумілі речі. Зі стелі валиться штукатурка — але цьому ми вже знайшли логічне пояснення, а хатою вештається привид у брудному простирадлі і згодом — розчиняється у повітрі.

— Зникає у стіні, — прискіпливо поправив його Хогс. — І він був досить пристойно, хоч і яскраво, вдягнений.

— Так. Деталі мають значення.

— Ти сьогодні так і сиплеш цитатами, — їдко сказав Сашко.

— О! Ти помітив? — Кирило посміхнувся. — Маю вас розчарувати. Ніякого логічного пояснення другій загадці наразі в мене немає. Але! — він рвучко перехилився через стіл, — невже ви справді вірите в такі збіги?

Сашко і Хогс перезирнулися.

— Не знаю, — Хогс нервово потер довгого носа, — але маю погодитися з вами, пане Холмс, на збіг це не схоже.

— А на що це схоже? — спитав Сашко.

— А схоже на те, що, наш бідолашний пекар, сам того не відаючи, опинився в центрі невідомих і небезпечних подій ще до того, як зв'язався з Посередником. А ми з тобою, Сашко, повинні з'ясувати, що це за події. І саме для цього ми тут! — Кирило прийняв гордовитий вигляд, як і завжди, коли був впевнений в своїх висновках.

— Ну не знаю... — засумнівався Сашко. — Ти буваєш таким самовпевненим індиком! Думаєш, що справді викрив плани Посередника?

Кирило лише коротко хмикнув.

— Що ж, — сказав Хогс. — Я згодний прийняти вашу допомогу, панове. Бо твердо вирішив позбутися будинку. А без прояснення історії з привидом це неможливо. Чи можу я запропонувати вам ночівлю?

— Так, — відповів Сашко.

— Ні, — рішуче заперечив Кирило. І під здивованими поглядами обох пояснив: — Це небезпечно.

Хогс іронічно хмикнув, і Холмогоров одразу ж вибухнув:

— Не фиркайте, бовдуре! Кажучи про небезпеку, я у першу чергу мав на увазі вас!

— Що ви собі дозволяєте?! — обурився Хогс, підхоплюючись на ноги. — Знаєте, пане Холмс, я маю всі підстави вважати, що впораюсь із своєю справою без вас!

— Знаєте, пане Хогс, я теж маю всі підстави вважати, що впораюсь з вашою справою без вас, — іронічно заперечив Кирило. — Сідайте! — різко додав він, і Хогс слухняно сів. — Ви справді хотіли змінити свою пекарню на кар'єру детектива? З таким маленьким і неповоротким мозком?! Ви не розумієте, що комусь ви добряче заступили шлях?! Це вчора вас трохи полякали привидом у ночі, щоб ви зникли з будинку і не відсвічували, а сьогодні, якщо ви натяку не зрозуміли, приб'ють і закопають без зайвого галасу!

— Він правий, — втрутився Сашко. — Він — зухвалий гівнюк і часто поводиться нечемно, але зараз він правий, Хогсе!

— Чому я взагалі вас слухаю? — пробурмотів той, втупившись в чашку з чаєм.

— Бо ми вам потрібні, — відрубав Холмогоров.

— Я не ваш клієнт.

— Наш клієнт — Посередник. Він же, за сумісництвом, ваша остання надія на продаж будинку і спокійне життя в майбутньому.

— З чого ви взяли, що мені потрібне спокійне життя? — з викликом спитав Хогс. — Я, може, сам в хотів розгадати цю загадку!

Кирило скривився, як від зубного болю, а Сашко покачав головою:

— Боюся, одному це вам не під силу.

— Ну? — звернувся він до Кирила. — То де ми будемо ночувати, розумник?

— Як це — де? — здивувався той. — Ну звичайно ж, на Бейкер-стріт!