Доля погралася мною.

Перший день з ним.

Реййан бісила поведінка Мірана, ніби в себе вдома, він поводив себе з нею, як з своє. дівчиною. Як таким можна бути? Зухвалий, невихований, бабій. А перед батьками він толерантний, вихований, гарненький та добренький. Його лицемірство її бісило. Один день минув. Завтра перший день з ним, вона повинна терпіти задля майбутнього села.
Ранок був чудовим, сонячні промінчики так і пробивалися в кімнату крізь закриті штори. Реййан прокинулася в гарному настрої. Їй снилося, як вона займається своїм власним проектом в Месопотамії. Вставши з теплого ліжка, вона відкрила штори, помочила губи водою та вийшла, щоб умитися. День починався гарно, а ось продовжиться не дуже, тому що в коридорі вона зустріла Мірана. 
-Добрий ранок, сонечко!-посміхнувся їй хлопець.
-Був добрий, до того, як я зустріла вас!- і пройшла повз нього. Міран здивувався, але очікував такої реакції. Реййан в думках побажала йому всього поганого. Міран зайшов на кухню і відкрив холодильник, подивитися, чи є щось поїсти. Нічого не було, крім яєць і цибулі. Міран незадоволено закрив холодильник і налив собі води. На кухню зайшла Реййан, Міран зробив перший ковток свіжої води і промовив.
-Будете годувати гостя? 
-Батьків немає, а я тобі не готувати не буду!
-Тоді скажи де у вас тут магазин. Куплю хоч щось.
-А ти побудував його?
-Невже тут така діра?
-Не смій так казати про моє село!
-Не хвилюйся, ми зробимо з твого села, цюкерочку. Але якщо я помру з голоду, то не бути тому.
Реййан закотила очі. Відкрила холодильник і дістала яйця.
-Як це немає що їсти? Ти просто міський, а ось я з одних яєць можу приготувати мінімум три страви!
-Наприклад.
-Саму просту яєчню з помідорами і зеленю. Зварити яйце з сіллю та хлібом. І омлет.
-Я звісно міський, та проте знаю, що для омлета треба молоко.
-А для цього є сусідка пані Азра. В неї є все.
-Ну тоді ходімо.
Реййан і Міран вийшли. Реййан раптом зупинилася.
-Реййан, давай швидше! Я їсти хочу.
На дівчину впали яскраві та теплі промені сонця, вона вступила на траву, яка вмилася ранковою водою, і спокійний вітер линув їй в обличчя.
-Чого ти стала? Пані Реййан..кхм!-кашлянув Міран.
-Ти не розумієш.-промовила ніжно дівчина. -Літо в селі це дещо! Сонечко, роса, вітер... це життя!
-А ну так, звідки мені знати!
-Припини. 
-Ходімо?
-Оф, ходімо.-розлютилася Реййан.
-Ось, молодець. Мене треба слухати!
Вони підійшли до паркану. Літня жінка в цей час полола грядки.
-Тітко Азра!
-Реййан. Добрий ранок!
-Доброго ранку! Можна вас на хвилинку?
-Авжеж. Хвильку!
-Чекаю.
-Хвильку.-повторив Міран. Пані підійшла і помітила Мірана.
-І вам доброго ранку.
-Доброго.
-Батьки поїхали, а я попрошу у вас молока.
-Звісно, доню. Вам козячого чи від коровки?
-А яке свіже?
-Від корови.-вперто сказав Міран.
-Від корови свіже. І для тебе, Реййан, козячого. Зараз принесу. -Тітка пішла додому.
-Файно! Дякую!
-Файно.-повторив Міран.
-Чому ти повторюєш?
-Запам'ятовую.
-Зрозуміло.
Тітка принесла дві банки по два літри.
-Ой, куди ж нам стільки?
-Їжте, дітки, їжте.
-Дякую.-одночасно сказали Реййан і Міран. Пішли назад.
-У вас, що молоко їдять?-не зрозумів Міран. Реййан засміялася. 
Настав вечір, Міран в кімнаті Реййан і вони обговорюють новий проект.
-Я пропоную побудувати трьох поверховий будинок. Може буде велика сім'я.-запропонувала Реййан.
-Немає часу на трьох поверховий будинок. Треба робити будинок з ландшафтом. - заперечив Міран.
-Та краще вже готель будувати.
-Гаразд. Готель, будинок з ландшафтом около п'ятнадцяти будинків. 
-Згодна. А можна ще побудувати міст, через який ти їхав, він скоро рухне, тому там краще зробити такий, щоб і людям і машинам було місце.
-Молодець. В якому ж ти інституті вчилася, що така розумна?
-В ніякому. -похилила голову дівчина.
-Тобто?
-Я не вчилася.
-Нагадай, тобі двадцять два роки, ти розумієшся в цій справі, чому не вчилася?
-Треба гроші платити, я збираю. 
-Ти будеш до пенсії збирати?
-А що ти мені пропонуєш?!-розлютилася вона.
-Освіту мати треба. Поступи будь- куди на безкоштовно.
-Не хочу! Я свою мрію не зраджу!
-Як хочеш. Продовжуємо?
-Так.
Коли вони закінчили, Міран пішов до себе, А Реййан підбила підсумки. Він розумний в своїй справі, однак розбалований. Звик до розкошів, дівчат і секса. Дивиться на неї весь час, а що їй робити. Село треба рятувати. І якщо він припинить це робити, то вони гарно спрацюються.
Міран думав інакше. Він думав, про те як можна знатися на справі і не вчитися. Яка ж вона розумна та талановита. Про Ханде взагалі забув вже, а справді, що про неї думати. З такими думками він і заснув.