Доля погралася мною.

Я ревнуватиму тебе, доки жива!

Сьогодні Реййан прийшла в офіс і помітила як задоволена Есра виходила з його кабінету. Вона зайшла.
-Не зрозуміла...
-А що таке? - не зрозумів Міран.
-Це що таке?
-Це? Есра...
-Есра?! А чого така заловолена7!
-Бо я їй премію дав.
-А за що це?!
-Так, стоп. -він підходить до неї.
-Ні, ти кажи!
-Не ревнуй... я твій  і тільки твій.
-Так... за що?!
-За гарну роботу.
-Над тобою?!
-Ти ревнуєш мене до кожної жінки. Я сам не ангел, але це занадто!
-Я ревнуватиму тебе, доки жива! -мірану це сподобалось. Він взяв її і посадив за стіл. 
-А я тебе.. -він поцілував її. -І від таких ревнощів, в нас буде п'ятеро дітей!
-Десять!
-Та хоч сто! -він ніжно поцілував її. Після закрив двері на ключ і підійшов до неї.
Потім вони обговорювали роботу.
-Міран, це не діло. Я хочу працювати.
-В чому проблема? Я ж казв.
-Ти уявляєш, скільки це коштує? А матеріал?
-Слухай, я не бідна людина.
-Не знаю... я не хочу в тебе брати стільки грошей. 
-Реййан, ти дивна людина. Скажи, чого ти хочеш?
-Свою компанію. Але для цього потрібні величезні гроші! ПРИМІЩЕННЯ, ЛЮДИ, МАТЕРІАЛИ, РЕКЛАМА!
-Тут діло не так в грошах, як в часі. Але я тебе запевняю, що через два, три роки ти будеш моїй найкращим партнером. -усміхнено сказав він. -Ти гадаєш мій дідусь все за рік мав? Та навіть не за десять. Він почав все з нуля. Йому допомагала бабуся. І разом вони досягли висот. А ось діло продовжив і пдянв вгору мій тато. І в майбутньому. -він підійшов до Реййан, присів поруч. -Наше діло продовжать діти. Моя мама з бабусею, не працювали, сиділи вдома з дітьми. А ось ти хочеш, і це правильно. Тому пропозиція така. Мелек продовжує твоя справу, наш син мою. -вони посміхнулися.
-Згодна.  -він поцілував її в голову. 
-Тому не хвилюйся, будеш ти ще найвідомішим архітектором. Як цього і хотіла.
-Так.. -вона посміхнулася і замріялася.
-А зараз я хочу поїхати і забрати Мелек.
-Куди?
-Секрет.
-Агов! Я тобі розповіла про неї, і народила, не для того, щоб ви там собі секрети від мене мали. -міран посміхнувся.
-Тобі завдання. Коли ми приїдемо, щоб всі речі були готові.
-Якіречі?
-Для переїзду.
-Тобто?
-Ти не збираєшся жити в мене? -здивувався Міран.
-Ну я ж не дружина тобі. Ще будуть чутки ходити. -вона гралася з ним. Він закрив очі, тяжко видихнув (в жарт)і дав їй зрозуміти, що не треба так жартувати. Вони засміялися. Міран поцілував її і вийшов. Приїхавши до Мелек, він дуже міцно обійняв її. Як рідну дитину (стоп, вона ж рідна, точно. Ну ви понялі 😋). Зрозумівши, наскільки вона йому дорога, він був готовий на все задля неї.
-Ну, що їдемо купувати подарунок?
-Ага!
Він посадив її назад.
-Слухай, а може треба дитяче крісло?
-Ні, я вже доросла. Мені ж не три роки. І тим паче воно було в мене. 
-Так, тобі в цьому році п'ять років. Так?
-Ага. Було вже.
-Знаю. В березні.
-Молодець. -вона промовила з посмішкою. Він посміхнувся.
-Тому я маю подарувати тобі приблизно п'ять подарунків. За сьогодні. Тому кажи. Що ти хочеш?
-Ем... ну про дім ти знаєш.
-Так. Ще?
-Ем.. не знаю...
-Тому поїдемо в магазин, що скажеш, те і куплю. -у Мелек очі засіяли. 
-Супер! Дякую..
-Їдемо.
Вони приїхали і Мелек хватала все на очах. Міран тільки радий був. Вона накупляла сім пакетів. Вони їхали назад.
-Доню, ти переграла маму. Вона також заходить за бананам, а виходить з пакетом в руках. Але... ти вже і її переграла. -вона посміхалася. -Але я тебе не сварю. Я тільки радий тобі щось купити, щоб закрити ці п'ять років.
-Нічого, закрив. Тепер головне в майбутньому таке не роби.
-Навіть не посмію. -вони посміхалися.
Приїхавши вони показали всі сукні які купили Мелек, іграшки, прикраси. Реййан почала сварити їх. Міран відправив Мелек в кімнату.
-Реййан, чого ти кричиш?
-Тому що ти її балуєш. Я не здивуюся, якщо вона завтра попросить мерседес! А після завтра квартиру на Мальдивах! 
-Не попросить. Таке вона може попросити в п'ятнадцять років. І я їй дам, бо вона моя кров!
-Міран, це... скажи мені, ти став міліардером?!
-Ні, поки що..
-Тому навіщо такі витрати?!
-Реййан, я маю цчгроші. Я маю гроші, щоб купити всю нашу країну! Ну плюс мінус.
-Ти божевільний!
-Я знаю. Гаразд, я зрозумів. Я не буду витрачати так кожен день. Але я мав право, купити їй за всі ці п'ять років.
-Добре.  Яне хочу сваритися. Просто не роби так більше. Особливо без мого дозволу. Нащо їй той ляльковий будинок?
-По-перше для задоволення. А по-друге, ти мене звісно, вибач. але матріархату в нашому будинку не буде. І я тратиму стільки, скільки захочу, без твого дозволу. Ясно?!
-Ясно. Тоді і братика у Мелек ніколи не буде, це ясно?! -реййан пішла у свою кімнату.
-Та я пожартував, Реййан!
Він побіг за нею. Ввечері вони вже переїхали до Мірана.
-Мамо, а ми тепер тут житимемо?
-Так. А тобі не подобається?
-Ні, просто запитала. 
-Міран, де наша кімната?
-Наша поруч з Мелек. Доню. -він взяв її на руки. -Ходімо, покажу тобі.
Вони зайшли до кімнати Мелек. Там було все дуже гарно прикрашено. 
-Вау! -мелек дуже сподобалося.
-Ми сьодні з тобою говорили на цю тему.
-Не заздри. Наша кімната теж гарна. -вона посміхнулася. -Ходімо, покажу. -вони зайшли в кімнату, де було велике ліжко, шафа-купе, балкон і вхід до ванної.
-Все як треба.
-Саме так. 
-А коли ти це все встиг?
-Встиг. -вона поцілувала його. Вони раділи цьому моменту. Прибігла Мелек.
-Вау, а у вас більша кімната.
-Тобі так здається. Просто тут немає стільки іграшок, як в тебе. -промовив Міран.
-Так, ми скоро в тих іграшках тебе не знайдемо. Скажимо дякую татові.
-Реййан.
-Я пішла готувати. Вниз і на право?
-Вниз і на ліво. Мелек, йди до себе. А я піду проконтролюю, щоб мама не заблукала.
-Добре.
Міран спустився. Реййан була засмучена.
-Ну чого ти? Ти через іграшки ті?
-Ні. Ні, коханий.
-А, що таке?
-Я просто подумала. Може нам повернутися до міста. Поїхати наприклад... в Стамбул чи... Анкару.
-Ми обов'язково поїдемо. Моя ж мама не знає ще, що стала бабусею.
-Точно. Соромно так...
-А, перед нею, тобі соромно, а переді мною, ні?
-Ні.
-Ага, значить и кидала мене, не соромно. Зраджувала також на.
-А до чого тут це? І ти також мене кидав.
-Коли?
-Коли до Ханде йшов.
-Не згадуй мені її.
-І також зраджував.
-Все, все, добре. Не починай. -він поцілував її. Мелек прибігла.
-А їсти скоро?!
-Мелек... -починала Реййан.
-Скоро. Йдемо в сад! Завтра навіть привезуть гойдалку.
-Клас! -він взяв її на руки і вийшов. Реййан приготувала смачну вечерю. Міран вклав Мелек спати і прийшов до Реййан.
-Міран, давай вип'ємо чогось.
-Давай. Чому і ні? Тільки в саду.
-Ні, там комарики. -міран засміявся.
-Тоді я зараз принесу.
Вони поласували вином і лягли спати. Ну як лягли... десь о третій ночі, після солодких насолод.