Доля погралася мною.

Я не відпущу тебе!

Реййан та Фират в лікарні.
-Я не можу повірити, що його втратила...- тихо і ледве промовляла Реййан.
-Реййан, заспокойся, прошу.
-Як?!... Фират?! Як?!.... - вона почала тремтіти. Фират звернув на це увагу. -... Через цього придурка, я повинна втратити Мірана?! Ні...- її почало добряче колотити. Фират гукнув медсестру. Та підбігла із шприцом в руках. І вколола Реййан заспокійливе. Фират сів поруч.
-Ти не винна..- із сльозами промовив він.-Це я... Як я міг допустити таке!!!? Я не вбиріг його... Не попіклувався, щоб спецназ приїхав вчасно, щоб і швидка і поліція були там відразу....
-Я хочу його побачити!!! Мертвого хочу .. доторкнутися до нього востаннє.
-Обов'язково. Але зараз заспокойся. Ти повинна дітям якось пояснити це.
-Дітки мої ... Як я їм поясню? Спочатку мати не було, а тепер...- Реййан була під заспокійливим, та сльози йшли... Фират також плакав поруч. До них прибігла Ебру. Фират встав, витер сльози і обійняв її. Вона почала його жаліти. Потім прийнялася за Реййан.
-Сонечко, як ти?
- Ебру, його немає... Як тепер!!?
- Так, тихо... Спокійно. Я уявляю, як тобі боляче... Та в тебе є задля когоо жити. Ти ж все згадала, правильно?
-Так, згадала. - вона посміхнулася з усіх сил. Та потім її посмішка зникла і сховалася за темним обличчям. - Але занадто пізно.
До них підбігли Еліф і Дільшах.
-Фират, не мовчи!! - закричала Дільшах. -Скажи, що мій син живий!!! -Фират тримав її руки.
-Пвні Дільшах, Міран... Його немає більше. Пуля потрапила в серце, його врятувати не можливо було. Це я винен...
-Ти!- вона звернулася тваринним тоном до Реййан. -Ти вбила його!!! Мого хлопчика!!! Через тебе він загинув!!! Ненавиджу!!! Ти погубила його!!!- їй ставало погано. Фират покликав медсестру. Дільшах забрали. Еліф сіла біля Реййан, старалася її заспокоїти. А сама лила сльози.
- Реййан, чому так сталося???..
-Я не знаю... Чому цей покидьок живий... А Міран... Прийшов Фират.
-Еліі, ходи до пані Дільшах, в неї тиск скаканув. -Еліф побігла. Фират сів біля Реййан.
-Фират, чому так довго?!! Чому я не можу побачити його??
-Ну.. не хочу вам ці жахіття говорити, але там де треба вийняти пулю, обробити, зашити, може навіть поборотися за життя його. Лікарі роблять все. Тим паче в них два пацієнта. І двоє померли ..
-Як!!!- здивувалася Реййан. -Мені сказали, що той покидьок живий.
-Як живий?!! - Фират підскочив. Його очі були повні жалю і страху.
-Фират, ти куди?- запитала Ебру, бо Фират мовчки пішов з лікарні.
Хлопець йшов по трасі, згадуючи кожен момент з Міраном.

*Хлопці гралися на подвір'ї. Років їм по 10.
-Ти гарно граєш у футбол! -заявив Міран до Фирата.
-Дякую.- хлопець посміхнувся.
-Будемо друзями?
-Згоден! - вони обійнялися.