Доля погралася мною.

Коли ти поруч, я готовий горіти в пеклі!

Все тиждень вони живуть разом. Міран любить своїх дівчат. Вони піклуються про нього. Вранці кожен на роботу, в садок. Ввечері проводять час разом. Граються в саду, прогулюються магазинами, парком або дивляться кіно зі смаколиками. А вночі Міран читає Мелек казочку і разом з нею засинають. Інколи Міран заносить Мелек до себе і дарує самого себе Реййан, так скажем 😏. Сьогодні Міран вирішив зробити вихідний родині, запросити гостей. Фират та Ебру прийдуть ввечері, тому зараз вони насолоджуються цими моментами. Мелек чекали в садку, там підготовка до свята, в неї головна роль. Тому вона зовсім не хотіла пропустити. Виходить Міран та Реййан залишилися самі. Вони сиділи на кухні. Ну скоріше це Міран сидів, а Реййан весь час щось готувала, читала рецепт, і знову до плити. Міран дивився на це все. Йому так було зараз добре. Поруч з ним його кохана, мати його дитини. Реййан помітила, що він десь літає.
-Ти мені допомогти не хочеш?
-А?
-Ти де літаєш?
-Я тут. Просто про тебе думаю.
-Так? А що саме?
-Все. І погане і добре.
-Погане? Молодець. Думай над своїми помилками.
-Знаю я свої помилки. І дуже шкодую.
-Я знаю, але і я.. міран? - вона помітила, як він закриває очі. -Що з тобою?
-В голові паморочиться. -він взявся за голову.
-Приступ? Може ліки?
-Ні. Зараз... Пройде.- минув час, і голова минула.
-Все? - схвильовано запитала Реййан.
-Так, все добре. Не хвилюйся.
-Це через мене?
-Ні, що ти!
-І так завжди буде?
-Навіть як так. Поруч з тобою, я готовий горіти в пеклі! - вона посміхнулася. Він посадив її на свої коліна. І ніжно поцілував в щічку.
-Якщо навіть так... То я не уявляю наскільки сильно ти мене кохаєш.
-Дуже сильно. - вони поцілувалися.
Ввечері.
Фират Та Міран розпалювали вогонь. Ебру з Реййан переносили їжу з кухні до саду. Мелек гралася з песиком, якого привели Фират та Ебру. Фират та Міран почали розмову.
-Нарешті все добре. І я з тобою зараз шашлики готую, а не рішення тяжкі приймаю.
-Саме так. Нарешті. Все добре. Я поруч з коханою. В нас є дівчинка. Ангел, Мелек! Все чудово!
-Так, ось народиться в мене дівчинка, наші діти будуть дружити.
-Так. Народиться в мене хлопчик, потім знову дівчинка. Цявляю, як в майбутньому вони будуть товарушувати. 
-Три дитини? Незабагато?
-Чому? А ти збираєшся на одній дівчинці зупинятися.
-Ну, як вийде. В раптом ми будемо пробувати, і народжуватимуться тільки одні дівчата. Це ж буде справжнє пекло!
-Ага, тепер я знаю твій страх! -хлопці засміялися.
Тепла розмова йшла і у Ебру з Реййан.
-Я пам'ятаю, як була вагітною Мелек. Ці такі чудові відчуття! Коли в тобі жива людина, рухається, пнеться, і народжується.
-Так, але є і свої мінуси. На живіт не лягти, до туалету нормально не сходити. А роди.. ой!
-Я теж так думала, та коли взяла на руки її, цього ангела... я забула про все на світі. І про кар'єру і про роботу. От тільки шкода, що Мірана не було поруч.
-Не хвилюйся. В наступний раз він буде точно поруч.
-Так, буде. 
-Мелек! Не цілуй собаку! -крикнув Міран. -Там же стільки бактерій! Йди сюди! -вона підбігла до нього. -Відкрий ротик. -вона так і зробила. Він дав їй огурець, вона відкусила і поядкувала.
-Їж. -він посміхнувся.
-От легко тобі. Взяв дитину коли тій вже п'ять років. Тепер тільки школа. А ось мені.. ніч без сну, підгузки, крики, плачі...
-Фират, ти не лякай мене. Ти, що боїшся?
-Хто, я?.. та... Ага.-міран засміявся.
-Та ну тебе! Мелек, ти йди до мами і скажи, що скоро буде їй шашлик!
-Угу. -вона побігла.
-Фират, мене також це чекає. Але я навіть на секунду не думаю, що це страшно. Це така радість!
-Ага, ось буде твоя Реййан вагітна, поговоримо.
-Чесно, я вже дуже хочу. 
-Тоді бери її за дружини, їдьте на медовий місяць, і буде тобі син!
-Ха, план звісно чудовий. Тільки ось з одруженням проблема.
-Яка?
-Я хочу їй зробити пропозицію, найкращу в світі!
-Тьху ти! Я вже подумав, що все! Кранти знову! То я тобі допоможу!
-Ну про це потім. -Реййан, Ебру та Мелек підійшли.
-Про що ви тут говорите? -запитала Реййан.
-Якісь секрети? -запитала Ебру.
-Ну, що ти! Які секрети? -Фират поцілував живіт Ебру.
-Ми просто говорили про своє. Чоловіче. -випровдовувався Міран.
-Вони говорили про дітей. -почала розповідати Мелек. -Про мого брата і як дядьку Фирату...-міран перебив її.
-Дуже радісно, що він стане батьком! А тепер до столу!
-Міран, який брат?-прошепотіла йому Реййан. 
-Рідний.-відповів Міран.- Сідай. Мелек, ходімо, хлібу принесемо.
-Так він є. Ось чорний.-Реййан.
-А білий? Мелек. -вона пішла за ним. Кли вони зайшли, він посадив її на стіл.
-Так, ти чого це нас видаєш?
-А, що не можна?
-Ні, звісно. Це ж наші секрети.
-Ти не казав, що це секрет.
-Так, вчу. Все, що ми говоримо з Фиратом, секрет, але коли я скажу, що це не секрет, значить.
-Це не секрет.
-Правильно. А ось ми дещо будемо обговорювати про маму, то це все секрет. Ок?
-А що ми будемо обговорювати?
-Побачиш. Ти второпала?
-Ага.
-Все. -він взяв хліб і вийшов.
Вечір минув чудово. Вони поговорили про те і се. Посміялися. Та і пішли. Реййан і Міран лягли.
-День тяжким був.
-Справді.
-Ти як? голова?
-Все чудово! Я ж сказав, що з тобою і в пеклі горіти згоден! -реййан посміхнулась.
-Я кохаю тебе.
-А я тебе.
Вони поцілувалися і заснули.