Доля погралася мною.

Я ревную тебе!

Міран в свою чергу захоплюється талантами Реййан, це вперше в його житті, коли дівчина відштовхує його, а він навпаки притягується до неї. Коли саме вінце зрозумів, йому не відомо. Але остаточно він зрозумів, що влип, після однієї історії...
Його серце зжалося, руки це показали, скули та вени стало видно. Він готов буввзяти рушницю і влучити йому прямо в серце. 
п'ять хвилин назад.
Реййан вийшла прогулятися в сад, подихати свіжим повітрям. Тут раптом повз йде Азат, помітивши її він кличе до себе. Реййан підійшла до нього.
-Що тобі?
-Привіт. Ти така гарна.
-Привіт. Саме зараз гарна?
-Ні, завжди. Я може зараз схожий на дурня.
-Ти завжди схожий на нього. Кажи, що хотів.
-Хотів тобі сказати дещо.
-Не тягни кота за... кажи!
-Я кохаю тебе. Я хочу, щоб ти це знала.
-Я давно це знаю. Але зрозумій. Я тебе не кохаю! І ніколи не покохаю!
-А кого кохаєш?
-Нікого не кохаю! Я люблю тільки свою професію, і любити її завжди,  в мене навіть діти від неї будуть!
-Тобто?-не зрозумів Азат.
-Ем.. Я мала на увазі проекти... Азате, ти вродливий хлопець. Але мені не потрібні стосунки.
-Ти не зрозуміла... я до тебе із серйозними стосунками. Я готовий прямо зараз одружитися! Хочеш прямо завтра прийду до твоїх батьків свататися?
-Якщо прийдеш, отримаєш гарбуза. - Реййан хотіла піти, натомість Азат не дав їй пройти і поліз цілуватися. Вона вчасно його відштовхнула.
-Ти чого?.. я ж хотів..
-Ще раз так зробиш і я скажу батькові, він швидко навчить тебе рушницею, якщо ти простої мови не розумієш!
Реййан зайшла до свого двору, де її чекав Міран.
-Ще один... -пробуркотіла та собі під ніс. Не давши їй пройти, він запитав.

-Він тебе хотів поцілувати?!
-Так. А що?
-Чому ж тоді не дала?
-Тому що я не хочу стосунків! Відчепись!
-Чому ж ти тоді йому так не скажеш? Мені це кожен день кажеш.
-Ти мені ніхто, а ось він і так це знає.
-Реййан, хто він для тебе?
-Оф! Якщо я скажу тобі стане легше?
-Так, кажи!-крикнув Міран.
-Друг! -так само крикнула вона. Все?-Реййан хотіла піти, Міран схватив її руку.
-А я?
-Сказала тільки- но НІХТО!
-Повтори.
-Ніхто!
Міран притягнув її до себе і поцілував. Посеред двору, обійняв її за талію однією рукою іншою тримає її шию і притуляє до себе, вона б'ється і хоче відштовхнути її, та за десять секунд здається. Міран переходить на щоку, а далі на вухо, і після шепоче.
-Я ревную тебе! І не дозволю іншому до тебе підійти!